НАНОБІОТЕХНОЛОГІЯ

НАНОБІОТЕХНОЛОГІЯ (англ. nanobiotechnology) — галузь науки, що поєднує нанотехнологію та біологію: використовує наномасштабні процеси, охоплює 1) створення біотехнологічних продуктів, розміри яких визначаються від 1 до 100 нм; 2) використання біологічних молекул із нанотехнологічною метою; 3) застосування нанотехнологічних пристроїв та наноматеріалів у біотехнології.

Н. — розділ нанофармації, який вивчає вплив об’єктів нанодіапазону на біологічні об’єкти (біомолекули, мікроорганізми, тканини, клітини) та їх використання для розвитку наномедицини, що займається розробленням нанопрепаратів, діагностичних систем на основі наночасток та медицини, що здійснює розроблення медичних нанороботів, наноматеріалів та нанооб’єктів, напр., наночастинки металів можуть зумовлювати цільовий вплив біомакромолекул на певні біологічні мішені, а біологічні макромолекули є засобом доставки небіогенних наночасток до органа-мішені для здійснення діагностичного чи терапевтичного впливу.

Основна мета Н. — вивчення функціонування біологічних наносистем та створення нових матеріалів — модифікованих біосистем і методів дослідження біо- та нанопроцесів. Прикладом використання біологічних макромолекул у Н. є так звана ДНК-нанотехнологія, яка використовує організовану структуру молекул ДНК для розроблення наноструктур певної форми.

У недалекій перспективі Н. забезпечить розроблення нанопрепаратів і розширить їх методи доставки до ушкоджених тканин та клітин в осередок захворювання, що сприятиме здійсненню профілактики багатьох захворювань і подовженню людського життя. Таким чином, розвиток Н. відкриває нові можливості в галузі медицини, фармації, біології, фізики та хімії (див. також Нанотехнологія).

Мальцев П. Наноматериалы. — М., 2006; Рамбиди Н.Г., Берёзкин А.В. Физические и химические основы нанотехнологий. — М., 2008; Словарь нанотехнологических и связанных с нанотехнологиями терминов / Под. ред. С.В. Калюжного. — М., 2010.