ЦЕТРАРІЯ ІСЛАНДСЬКА

ЦЕТРАРІЯ ІСЛАНДСЬКА (ісландський «мох») — Cetraria islandica (L.) Ach. (сetra — шкіряний щит римського воїна; slandica — від назви місцевості, де вперше використано лишайник; «мохом» цей лишайник називають скандинави) — листовидно-кущовий лишайник родини пармелієвих (Parmeliaceae). Космополітний представник соснових борів, дюн, гір, боліт, безплідних ґрунтів; росте на корі, на старих пеньках тощо, потребує чистого повітря. У медичну практику Ц.і. введена у 1671 р. під назвою «легеневий, або ісландський, мох» — Lichen islandicus. Як лікарську сировину використовують cлань (талом, талус) — Thalli Cetrariae (Iceland moss), що входить до Європейської фармакопеї (European Pharmacopoeia).

Слань Cetraria islandica листовидно-кущова, 5–10 см завд., прямостояча, піднесена чи розпростерта без певного ладу. Свіжа слань м’якошкіряста чи шкірясто-хрящувата, біля основи світла, на верхівці темніша, а в сухому стані сірувато-зелена. До ґрунту кріпиться за допомогою коротких ниткоподібних ризоїдів або ризин (сукупності ризоїдів), утворених гіфами нижнього корового шару й серцевини. Складається слань із білувато- чи зеленувато-коричневих, компактно зближених, дихотомічно розгалужених лопатей. Біля основи лопаті звужені, вгорі стрічкоподібні (0,5–3,0 см завш.), жолобкуваті або трубчасті, інколи вищерблені, по краю з темними короткими війками 0,1–1,5 мм завд. Основа талому — псевдогомфа, з криваво-червоними плямами. Верхній бік лопатей гладкий або дещо складчастий, блискучий або матовий, від темно- до світло-зеленувато-коричневого. Нижній бік зазвичай гладкий, інколи злегка хвилястий або дрібноямчастий, глянцевий чи матовий, сірувато-білий або злегка коричневий з багатьма дихальними макулами (псевдоцифелами) — западинами для проникнення повітря, які мають вигляд нечітко обмежених білуватих плям різної форми. Соредії та ізидії трапляються зрідка. Де-не-де на кінцях або по краю розширених термінальних лопатей розпізнаються коричневі, сидячі чи на невеличких ніжках відкриті плодові тіла — апотеції. За формою вони блюдцеподібні (до 1,5 см у діаметрі), із цілісним або трохи зубчастим краєм. Органи безстатевого спороношення пікніди (грецьк. pyknós — щільний, густий) темно-коричневі, розташовані при основі гілок. Серцевинні гіфи безбарвні, слабогалузисті, з рідкими поперечними перегородками, гладкими желатиноподібними товстими стінками і досить вузьким просвітом, заповненим цитоплазмою. На поверхні зазвичай відкладаються кристали лишайникових речовин, які нерозчинні або дуже слаборозчинні у холодній воді й перешкоджають змочуванню гіф. За анатомічною будовою талом гетеромерний, дорзовентральний. На поперечних зрізах не чітко, але вирізняються верхній коровий і гонідіальний, далі — серцевина та нижній гонідіальний і коровий шари.

Перше письмове повідомлення щодо застосовування ісландського моху як лікарської сировини з’явилося у XVII ст. Друга половина XVIIІ і перша половина ХІХ ст. були періодом найширшого використання Ц.і. при лікуванні туберкульозу та інших хвороб. Слань входила до більшості тогочасних європейських фармакопей. З’явилися праці, присвячені практичному застосуванню. У 20-х роках ХІХ ст. народи російської Півночі використовували борошно із висушеної слані після відділення гірких речовин як додатковий харчовий продукт («хлібний мох»). Також слань Ц.і. відома здавна як фарбувальна сировина. Із часів середньовіччя народна медицина скандинавських країн використовує Ц.і. у вигляді настоїв або відварів як обволікаючий, пом’якшувальний, поживний і загальнозміцнювальний препарат при застуді, туберкульозі легень, коклюші, бронхіті, ларингіті, бронхіальній астмі та інших бронхолегеневих захворюваннях, а також при дизентерії, розладах ШКТ, для збудження апетиту тощо. Крім того, препарати Ц.і. приймали при злоякісних пухлинах, кровотечах і як засіб, що знижує у жінок-німфоманок надмірну статеву збудливість. Зовнішньо відвар слані Ц.і. рекомендували у вигляді примочок при опіках, виразках, інфікованих ранах, гідраденіті, абсцесі, фурункулах, вуграх, мікробній екземі. У 1944 р. Перец Лано виділив зі слані цетрарії речовини, подібні до желатину та гуміарабіку. До БАР Ц.і. належать: лишайникові кислоти, що добре розчиняються у лужному середовищі (2–3%) — уснінова, евернієва, цетрарова, фумарова, протоцетрарова, фумаропротоцетрарова, параліхестеринова, протоліхестерова, фізодова, каператова та ін.; полісахариди ліхенін (до 64%) та ізоліхенін (до 10%); цукри (13%), у т.ч. глюкоза (97%), галактоза (2,5%), манноза (0,5%), галактоманан; дубильні речовини (1–2%), іридоїди — цетрарин (2–3%); вітаміни А, В1, В2, В12, аскорбінова і фолієва кислоти; нафтохінон (юглон), пентациклічний тритерпен фриделін, білки (0,5–3%), жири (2–3%), віск (1%), камідь, слиз і пігменти (6–8%), мікроелементи. На 100 г слані припадає 100 мг Fe, 2 мг Cu, 2,1 мг Mn, 2,7 мг Ti, 0,4 мг Ni, 0,4 мг Cr, 0,2 мг B, сліди I, Mo, Co.

Лишайниковим кислотам притаманна протизапальна, антибіотична, пом’якшувальна і відхаркувальна дії та здатність до захисту слизової оболонки дихальних шляхів від дії різних хімічних чинників. Про антибактеріальну активність деяких лишайникових кислот та їх здатність убивати збудників туберкульозу та деякі інші грампозитивні бактерії, гальмувати ріст легеневої карциноми Льюїс повідомляли Штоль (1949), K.O. Vartia (1952) та ін. Перший протимікробний препарат під назвою Евозин на основі евернієвої й уснінової кислот Ц.і. створено у Німеччині у 1950-х роках. Його застосовували для лікування причервоному вовчаку та інших хворобах, зумовлених патогенними мікроорганізмами. Для лікування туберкульозу легень німецькими науковцями був створений препарат Еозин-2, до складу якого входили такі лишайникові кислоти, як евернієва, уснінова, фізодова, каператова та атронарин. Сумішшю уснінової кислоти зі стрептоміцином лікували шкірні захворювання й туберкульоз. У 1956 р. у колишньому СРСР на основі спиртових і олійних розчинів уснінової кислоти отримано ефективний протимікробний препарат натрію уснінат для лікування при гнійних ранах, опіках, тріщинах. Високоактивним до різних штамів стафілококу золотистого (титр від 1:45 до 1:35 000) і гемолітичного (титр від 1:100 000 до 1:350 000) виявився препарат Бінан. Уснінова кислота та її натрієва сіль входять до складу і таких препаратів, як Пектосол, льодяники Вітал, присипки, пудра натрію уснінату, розчини у воді, спирті, рициновій олії. Натрію уснінат, розчинений у ялицевому бальзамі (бальзам «Бінан»), рекомендовано застосовувати у хірургічній практиці для стимулювання процесу епітелізації після діатермо-хірургічного втручання, для швидкого загоювання ділянок трансплантованої шкіри, для профілактики розходження хірургічних швів, при лікуванні інфікованих ран, гострих запалень м’яких тканин, при ерозії шийки матки, гнійних маститах, тріщинах сосків породіль, епідермофітії та інших шкірних захворювань тощо. Активними протимікробними та імуномодулювальними факторами Ц.і. визнані протоліхестеринова, фумаропротоцетрарова і протоцетрарієва кислоти. Протоліхестеринова, протоцетрарієва кислоти та їхні солі вважаються перспективними для лікування при аутоімунних захворюваннях. Протоліхестеринова, уснінова кислоти та їх похідні інгібують фермент ДНК-полімеразу вірусу людини HIV-1 RT, що вказує на перспективність їх використання в боротьбі з ВІЛ-захворюваннями. Високу антибактеріальну і протигрибкову активність проявляють нафтохінони, що містяться у незначній кількості у слані цетрарії. Значний вміст слизу підвищує пом’якшувальну й відхаркувальну дії ісландського моху при бронхіті, туберкульозі легень, бронхіальній астмі. Ліхенан (α-глюкан цетрарії) використовується як компонент таблеток від кашлю. У Фінляндії запатентовано спосіб лікування астми, кашлю та нежитю. Слизи і кислоти чинять також седативну дію, пентациклічний тритерпен фриделін — протизапальні властивості, галактоманан стимулює фагоцитоз. Полісахариди ліхенін та ізоліхенін через активацію імунологічних механізмів протипухлинного захисту гальмують у тварин ріст саркоми-180 та інших прищеплюваних пухлин. Подрібнена слань цетрарії вважається перспективною для місцевого застосування при стоматиті. Гіркоти, які містяться у відварі ісландського моху, збуджують апетит, нормалізують травлення й застосовуються в період реабілітації після тяжких захворювань. Відвар слані, вимоченої у холодній воді для видалення гіркоти, має обволікаючу, заспокійливу і ранозагоювальну дію при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, діареях, розладах травлення та інших захворюваннях ШКТ. На жаль, широкого застосування в офіційній медицині України слань Ц.і. не знайшла у зв’язку з проблемами сировинної бази, пов’язаними із повільним наростанням слані, винищенням заростей, труднощами вирощування й заготівлі, недостатнім хімічним вивченням тощо. Але на території України запаси сировини достатні в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. На сьогодні відомі німецькі ЛП зі слані Ц.і. у формі сиропів, пастил (Pastillen), водних екстрактів, чаїв. Західні компанії випускають косметичні серії Icelandic: креми, гелі, маски, мила, зубні пасти тощо. В Японії з Ц.і. отримано антибіотичний препарат для лікування актиномікозу. У Росії для терапії при генералізованому туберкульозі запатентовано сухий екстракт із слані Ц.і. Іслацет.

Галицкий Л.А., Барнаулов О.Д., Зарецкий Б.В. и др. Влияние фитотерапии на возможность предупреждения и устранения гепатотоксических реакций у больных туберкулезом легких, носителей маркеров вируса гепатита В // Пробл. туб. 1997. — № 4; ГОСТ 13727-68 Слоевища лишайника цетрарии исландской (мха исландского). — М., Комитет стандартов, мер и измерительных приборов при Совете Министров СССР; Европейская Фармакопея (7.0), «Ремедиум», 2011; Жизнь растений. В 6 т. / Гл. ред. чл.-кор. АН СССР, проф. Ал.А. Федоров. — Т. 3. Водоросли. Лишайники / Под ред. М.М. Голлербаха. — М., 1977; Корсун В.Ф., Ситкевич Л.Е., Ефимов В.В. Лечение кожных болезней препаратами растительного происхождения. Справочник. — Минск, 1995; Крамаренко Г.В., Люта М.Л., Чолий Л.Ф. и др. Исследование цетрарии исландской как перспективного лекарственного сырья. Сообщение 1. Биологическая активность и применение в медицине цетрарии исландской // Провизор. — 2003. — № 18, Сообщение 2. Исследование водных извлечений из цетрарии исландской // Провизор. — 2003. — № 19, Сообщение 3. Исследование извлечений из цетрарии исландской // Провизор. — 2003. — № 22; Патент № 2203081 РФ. Препарат ислацет для профилактики и лечения туберкулеза и способ его получения / Е.Е. Лесиовская, Е.И. Саканян, М.Ю. Сафонова и др. Per 2003; Полная энциклопедия народной медицины / Сост. Р.В. Чумакова. — М., АНС, 2000; Сафонова М.Ю. Фармакогностическое и фармакологическое изучение слоевищ цетрарии исландской Cetraria islandica (L.) Ach.: Автореф. дис. … канд. фарм. наук. — СПб., 2002; Ahmadjian V., Hale М.Е. The lichens. N.Y.; London: Acad. Press, 1973; Ingolfsdottir K., Hjalmarsdottir M.A., Sigurdsson A. et al. In vitro susceptibility of helicobacter pylory to protolichesterinic acid from the lichen Cetraria islandica // I. Phytomedicine. 1997. — № 41.