РЯСКА МАЛА

РЯСКА МАЛА, Lemna mіnor S. F. Gray (L. cyclostasa Elliott. ех Schleid, L. minima Elliott. ех Schleid.); рос. назви: ря́ска ма́лая, ряска маленькая, лягушечья дерюжка. Багаторічна трав’яниста планктонна однодольна квіткова рослина родини Ряскових (Lemnaceae). Один з найрозповсюдженіших представників вищої водної рослинності прісноводних екосистем усіх континентів, крім Антарктиди. Рослина так само поширена на території України, невибаглива до умов зростання, здатна виживати під льодом. Рослина швидко розмножується як у забрудненій воді (фермерські й комунальні стоки, рибогосподарські ставки, водосховища теплових електростанцій), так і в чистих водоймах із малопротічною чи стоячою водою (озера, ставки, водосховища, канали, річки). Р.м. має високу біологічну продуктивність (1–3 кг зеленої маси на 1 м2), застосовується як біоіндикатор забруднення навколишнього природного середовища у системах водоочищення. У медицині рослина неофіцинальна, але з давніх часів вважається одним з найпотужніших засобів у боротьбі зі шкірними захворюваннями. У народі ряску додавали в щі, заварювали замість чаю. Сучасні дієтологи доводять, що Р.м. містить оптимальний баланс поживних речовин, і радять додавати її в їжу в свіжому або висушеному вигляді.

Тіло Р.м. (листець, щиток) вкрай редуковане: стебло без листя, має вигляд зеленої зверху і жовтувато-зеленої знизу, непрозорої, округлої чи еліптичної, плоскої з обох боків пластинки 2–4 мм завд. і 2–3 мм завш. У щитку виділяють дистальну зону з жилками, що вважається похідною листка, і проксимальну (стеблову) зону з вузлом. Від нього відходить ниткоподібний, напівпрозорий, нерозгалужений корінець, який виконує функцію утримання рослини на поверхні води. Абсорбцію мінеральних речовин забезпечує нижня поверхня щитка, а основною тканиною тіла є аеренхіма з 1–3 шарами повітряних порожнин, що теж сприяє плавучості тіла. У вузлі також розміщені дві бічні ниркоподібні кишеньки, у яких формуються бруньки, що зимують на дні водойм, та бічні пагони, що утворюють нові особини. Деякий час 3–5 дочірніх рослинок плавають разом з материнською, а згодом відокремлюються. Суцвіття замкнене у рудиментарне плівчасте вкривало, складається з двох тичинкових квіток і однієї маточкової. Квітки редуковані: чоловічі мають дві тичинки, жіночі — одну маточку з одногніздовою зав’яззю і вкороченим стовпчиком. Квітне Р.м. зрідка (травень–червень). Горішкоподібний плід («мішечок») сухий, нерозкривний, однонасінний, з крилоподібними краями і кілем, що сприяє утриманню на воді. Насіння 0,5–1,0 мм завд., багатореберчасте, з товстою білуватою шкіркою.

У 50-70-х роках ХХ ст. біохімічними дослідженнями Р.м. як кормової сировини виявлені білки, жири, клітковина, вітаміни (А1, С, В1, В2, В6, Е, РР), мікроелементи (І, Br, Co, Cu, Ni, Zn, V, Zr, Ag, Ті), макроелементи (P, Ca, Mg, Fe, Si), сліди Ra тощо. У сухому вигляді Р.м. містить близько 35% білків, 14–43% вуглеводів, 10–15% жирів, решта — клітковина. Р.м. привертає все більшу увагу сучасної аграрної науки, оскільки не поступається багатьом зернобобовим культурам за вмістом протеїну. За споживчими властивостями білок Р.м. перевершує такі продовольчі культури, як кукурудза і рис. Він збагачений лізином, аргініном, аспарагіновою та глутаміновою кислотами, містить усі незамінні амінокислоти, за винятком метіоніну, цистеїну і триптофану, в кількостях, що відповідають нормам Всесвітньої продовольчої та сільськогосподарської організації (FAO). Як ЛР Р.м. вивчена недостатньо. Із БАР виявлені флавоноїди, антоціани, аліфатичні та фенолкарбонові кислоти, тритерпенові сполуки з вираженою протиканцерогенною дією, а також амінокислоти, цукри, солі міді, брому, заліза, кремнію й кальцію. За якісним складом флавоноїди представлені флавоновими агліконами (апігенін, лютеолін) та О- і С-глікозидами флавонів, серед яких домінують орієнтин, цинарозид, люценін, ізосапонарин, адоніверніт, сапонаретин, гомоорієнтин, вітексин. Ідентифіковано 18 протеїногенних амінокислот, у тому числі 8 незамінних, що підтверджує перспективність використання Р.м. як джерела амінокислотного комплексу.

У вітчизняній і зарубіжній народній медицині внутрішньо застосовується трава Р.м., яка має жарознижувальну, сечогінну, в’яжучу, кровоспинну, загальнозміцнюючу, протиглисну, протисифілітичну, антимікробну і протигрипозну дію. Р.м. ефективна при вітиліго, запаленні верхніх дихальних шляхів, жовтяниці, ракових захворюваннях, глаукомі, нефриті, цукровому діабеті, геморої, диспепсії, малярії. Як десенсибілізуючий агент рекомендована при алергічних захворюваннях: бешиховому запаленні, набряку Квінке, кропив’янці, екземі, свербежу, нейродерміті, бронхіті, бронхіальній астмі, у вигляді крапель при риніті, ларингіті, фарингіті, поліпах та інших хворобах носоглотки. Зовнішньо Р.м. рекомендують при вітиліго, псоріазі, посивінні волосся й облисінні, як болетамувальний засіб при ревматизмі, ломоті й подагрі, а також при кон’юнктивіті, карбункулах і укусах змій. У 60–70 роках ХХ ст. ученими Росії та України (Г.В. Оболенцева, І.Х. Пасічник, Ф.С. Паненя, В.І. Литвиненко та ін.) експериментально встановлено високу біологічну активність флавоноїдних фракцій трави Р.м. Виявлено протипухлинну та спазмолітичну активність суми агліконів та жовчогінний ефект суми глікозидів. Траву Р.м. використовують для приготування настойки, настою, відвару або порошків. За тібетським рецептом з метою профілактики грипу, частих простудних захворювань, алергії та бронхіальної астми; для лікування при імпотенції застосовують суміш Р.м. та меду у вигляді пілюль: 1–2 г порошку Р.м. змішують з медом (1:1) і використовують по 1–2 пілюлі 2–3 рази на добу. Для лікування нефриту змішують порошок Р.м. та насіння лопуха (1:1) і приймають по одній чайній ложці 3 рази на добу за 15–20 хв до їди, запиваючи водою. Заготовляють ЛРС протягом усього літа, збираючи сіткою з поверхні екологічно чистих водойм. Сушать під накриттям або на горищі, зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні у скляних ємностях.

Сучасна народна медицина, гомеопатія та дієтологія все ширше застосовують Р.м. У Чеській Республіці на основі Р.м. виготовляється препарат Вітілем + (VITILEM +), рекомендований хворим на вітиліго, псоріаз, а також для зміцнення імунної системи і профілактики простудних захворювань. Перспективними є експерименти російських біотехнологів (С.Е. Гайдукова, А.Л. Ракітін, Н.В. Равін та ін.) щодо регенерації Р.м. in vitro, ефективного селективного відбору трансформованої тканини, отримання трансгенних рослин Lemna minor з інтегрованим у геном цільовим геном. Оптимізовану методику генетичної трансформації Р.м. можна використовувати при створенні трансгенних рослин — продуцентів рекомбінантних білків медичного призначення, СХП на основі Р.м. з протигрипозними генами, біоремедіаторів водойм тощо.

Гайдукова С Е. Разработка системы генетической трансформации ряски малой (Lemna mіnor L.). — М., 2011; Доброхотова К.В., Ролдугин И.И., Доброхотова О.В. Водные растения. — Алма-Ата, 1982; Махлаюк В.П. Лекарственные растения в народной медицине. М., 1993; Никифоров Л.А. Изучение противогрибковой активности, сорбционных свойств и биоэлементного состава Lemna minor и Lemna trisulca. — Медицина в Кузбассе. — 2009. — № 7; Никифоров Л.А., Белоусов Н.В., Фурса Н.С. Изучение аминокислотного состава ряски малой (Lemna mіnor L.). — Бюллетень сибирской медицины. — Томск, — 2011. — № 5; Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. — К., 1987; Тихонов О.І., Кривенчук П.Є., Литвиненко В.І. Флавоноїди ряски малої (повідомлення І, ІІ) // Фармац. журн., — 1965. — № 2, 63; № 3, 53; 1966. — № 1, 52.