РЕЛІКТИ

РЕЛІКТИ (лат. relictum — залишок) — рослинні та тваринні організми, що в даний час збереглися лише в окремих невеликих районах, або залишки фауни і флори минулих геологічних часів. Р. можуть зберігатися у тих районах, де умови відносно подібні до умов епохи їх розповсюдження у минулому. У цьому разі вони мало змінюються та називаються консервативними Р. Вони можуть також зберігатися і при змінених умовах існування, при цьому Р. більш або менш помітно змінюються, пристосовуючись до нових умов, і називаються адаптивними. Р. розрізняють за віком, тобто за тими геологічними епохами та періодами, в яких вони були широко розповсюджені: Р. мезозойського періоду (гризун селевінія — Selevinia betpakdalaensis, мамонтове дерево, або секвойя — Sequoia), третинного періоду (гінкго — Ginkgo, метасеквойя — Metasequoia, туруни — Carabusgebleri), льодовикового часу (карликова береза — Bétula nána), післяльодовикового ксеротермічного періоду (едельвейс альпійський — Leontopodium alpinum). Від палеогенового періоду на субарктичному Північному Сході збереглися Р. тварин: ящірка-варан (Varanuspriscus) та комодський дракон (Varanuskomodoensis), сніжний баран (Ovis nivicola) і ховрах крапчастий (Spermophilussuslicus); Р. рослини в Арктиці — лісова чорниця (Vacciniummyrtillus). Крім органічних форм, Р. можуть бути предмети і явища, напр. мінерали, що збереглися від зруйнованої гірської породи або метаморфізму; озеро — залишок стародавнього моря чи морської затоки, що раніше вкривали цю місцевість; реліктові ландшафти: соснові бори в лісостепу на виходах крейди, дочетвертинний сосновий гай у субтропіках Грузії (Піцунда). Розрізняють також Р. за походженням: середземноморські, туранські, монгольські та інші, за екологічними особливостями: Р. мезофільні, ксерофільні, гігрофільні. Р. існують у центрах скупчення, які виявилися сховищем для певної групи організмів, де ці організми перенесли несприятливі для них умови, які існували в минулі геологічні періоди. Так, у Колхіді зростає чимало деревних порід (види родів лапіна чи крилогорішок — Pterocarya, дзельква — Zelkova, каштан — Aésculus), вічнозелених чагарників — самшит (Búxus), іглиця понтійська (Rúscus aculeatus) (рисунок), падуб гостролистий (Ilex aquifolium), рододендрон понтійський (Rhododendronponticum), горянка колхидська (Epimeddiumcolchica)).

РЕЛІКТИ2.tif

Рисунок. Іглиця понтійська (Rúscus aculeatus)

У Таліше росте залізне дерево (Mesuaferrea). Тільки в басейні Волги і Уралу живе вихухоль (Desmana moschata). Лісовими Р. в Арктиці є види, які просунулися далеко на північ під час більш теплої післяльодовикової епохи і утримувалися там в оточенні тундри, напр. лінея (Linnǽa), чорниця (Vaccínium myrtíllus), деякі грушанки (Pyrola). Особливо виділяють льодовикові Р.: на Кавказі — шабельник болотний (Cómarumpalústre), у центральних районах Європи — карликова береза (Bétula nána), у прісноводних озерах півночі Євразії — мізиди (Mysisoculatavar. relicta) і бокоплави (Pontoporeaaffinis). Сучасні види рослин і тварин, які колись мали великий ареал та під впливом руйнівної діяльності людини розпадались на ізольовані ділянки зазвичай важкодоступних регіонів-рефугіумів, називаються псевдореліктами. Серед тварин до псевдореліктових видів належать носороги, гепарди, барси, тигри та інші, серед рослин — женьшень (Pánax), тау-сагиз (Scorzonera tau-saghyz).

Биология. Современная иллюстрированная энциклопедия / Гл. ред. А.П. Горкин. — М., 2006; Экологический энциклопедический словарь — Кишинев, 1989; Poehls D., Gregory J. Smith. Encyclopedic Dictionary of Hydrogeology // 1st еd., 2009.