ЛАСКОВЕЦЬ ЗОЛОТИСТИЙ

ЛАСКОВЕЦЬ ЗОЛОТИСТИЙ (Bupleurum aureum Fisch.; лат. Bupleurum походить від вus — бик і pleuron — ребро, бік), належить до родини селерових (зонтичних) Apiaceae (Umbelliferae). Район поширення — Сибір, Північний Казахстан, Україна (Карпати). Росте на гірських луках, серед чагарників, на узліссі та на берегах річок, у рідких хвойних і березових лісах. Л.з. — трав’яниста, багаторічна, кореневищна, гола, сизувата рослина завв. 25–150 см. Стебло прямостояче, у основи одиночне, у верхній частині — слабогалузисте. Листки почергові, цільні, цілокраї: прикореневі й нижні стеблові — видовжено оберненояйцеподібні, з дещо виступаючими жилками, при основі звужені в черешок; серединні стеблові — сидячі, довжиною до 15 см, при основі серцеподібні або стеблообгортні до пронизаних; верхні — дрібніші, дещо ширші. Суцвіття — складний 5–10 (до 20) променевий зонтик, у діаметрі до 10 см. Промені тонкі, однакові чи ні, довжиною до 5–7 см. Обгортка утворена з 3–5 великих, нерівних, яйцеподібних, здебільшого жовтих, приквіток. Обгорточки чашовидні, з 5 (8) еліптичних або майже округлих пелюсткоподібних, яскраво-жовтих, тонких, плівчастих приквіточок. Зонтички складаються з 15–20 двостатевих, п’ятичленних квіток на квітконіжках довжиною 0,2–0,5 см. Пелюстки округлі, золотаві чи зеленувато-жовті, із загнутою всередину і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці із сосочками. Маточка з нижньою двогніздною зав’яззю і двома короткими стовпчиками. Плід гладенький, видовжено-еліптичний, темно-коричневий вислоплідник довжиною 0,3–0,5 см, розпадається на 2 мерикарпії. Мерикарпії мають по 5 реберець, вони світлі, помітно видаються. У міжреберних ділянках розташовано по 4 повздовжні борозенки, а на поперечному зрізі — по 3 секреторних канальці. Цвіте рослина у червні–липні, плоди достигають у вересні–жовтні. Трава Л.з. містить алкалоїди, сапоніни (до 13%), флавоноїди (рутин, кверцетин, ізокверцетин, ізорамнетин, рутинозид), фітостерини (стигмастерин, β-спинастерин), дубильні речовини, аскорбінову кислоту (у квітках близько 176 мг%, у свіжих листках — до 400 мг%), каротин. Відзначається високий вміст жирних кислот як насичених (пальмітинова, стеаринова, міристинова, лауринова,), так і ненасичених (лінолева, ліноленова) та їх ефірів. Рослина неофіцинальна. З лікарською метою використовують корені, листя, траву. Корені збирають восени або рано навесні, листя і траву — в період бутонізації та цвітіння. У народній медицині застосовують при захворюваннях печінки і жовчного міхура, ШКТ і підшлункової залози. Настої (особливо зі свіжозібраної трави) мають жовчогінну, антисептичну, ранозагоювальну, жарознижувальну дію, посилюють секреторну діяльність передміхурової залози і печінки, у жовчі збільшують кількість пігментів, кислот і холестерину. В експерименті на тваринах рослина виявляє противірусну, імуностимулювальну та протипухлинну активність. Л.з. призначають для лікування при холециститі, ангіохолиті, гепатиті. Відвари коренів народна медицина рекомендує для лікування малярії, а свіже і сухе листя — для загоювання ран, омивання гнійничкових захворювань і зняття свербежу шкіри. У китайській народній медицині рослину рекомендують при інфекційних захворюваннях, для лікування нервової системи, підвищення статевої активності (виявляє тонізуючу дію), лікування гіпертонічної хвороби, при запамороченнях та головному болі. Протипоказано використання Л.з. при жовчнокам’яній хворобі, виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті.

Лавренов В.К., Лавренова Г.В. 500 важнейших лекарственных растений. — М., 2004; Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Мазнев Н.И. Золотая книга лекарственных растений. — М., 2009.