ШАВЛІЯ

ШАВЛІЯ — Salvіa L. (лат. salvus — здоровий) — чагарники або напівчагарники і трави з родини ясноткових (губоцвітих) — Lamіaceae (Labіatae); рос. назва: шалфей. Близько 10 представників роду ростуть у Середній Європі.

ШАВЛІЯШ. лікарська (Salvіa offіcіnalіs L.) — напівкущ або кущ 50–80 см завв. Батьківщина — Середземномор’я; культивують як ефіроолійну, ЛР та декоративну рослину в Україні, АР Крим, Молдові та на Північному Кавказі. Стебла багаточисельні, прямі, розгалужені, чотиригранні. Листки до 10 см завд., до 2,5 см завш., супротивні, черешкові, яйцеподібно-довгасті або видовжено-еліптичні з сітчастим жилкуванням, край листка дрібногородчастий; нижні листки іноді мають одну чи дві довгасті лопасті. Стебло і листя з обох боків білувато-шерстисте, густо вкрите волосками. Квітки синьо-фіолетові двогубі, двостатеві, неправильні, утворюють несправжні 4–8-квіткові кільця, чашечка дзвоникоподібна. Ознакою Ш.л. є наявність лише двох передніх тичинок з довгими ниткоподібними зв’язниками між пиляками. Задні тичинки редуковані до стамінодіїв або відсутні. Плід складається з 4 горішкоподібних частин.

Офіцинальною сировиною є листя Ш.л. (Folіa Salvіae), яке заготовляють у два періоди: у червні (період бутонізації) та у вересні (другий підріст). Вручну збирають саме листки й одразу їх сушать або зрізають серпами нездерев’янілі пагони та обмолочують, відкидаючи стебла.

Основними діючими речовинами Ш.л. є фенольні сполуки (зокрема, до 3% флавоноїдів і дубильні речовини) та терпеноїди. З надземної частини були виділені антоціан сальванін, 3,5-диглікозид ціанідину, дельфінідину та пеларгонідину, флавоноїдні аглікони генкванін, 6-метоксигенкванін, гіспідулін, лютеолін, 6-метоксилютеолін, цирзиліол та ін., а з глікозидів — лише цинарозид. З деяких середньоазіатських видів Ш. були виділені пектолінарин, ацетилпектолінарин, а також апігенін, лютеолін, хризоеріол та їх глікозиди: космосіїн, цинарозид, термопсозид. Доведена наявність фенолкарбонових кислот: кавової, хлорогенової, неохлорогенової, криптохлорогенової. У складі етерної олії (1,5–2,5%) багато біциклічних монотерпеноїдів, а саме: туйону (22–37%), цнеолу (8–15%) і камфори (у деяких сортах — до 30%), є також борнеол (5–8%), борнілацетат, β-пінен та камфен. Крім того, листя містить ди- і тритерпеноїди. Одним із перших було виділено біциклічний дитерпеноїд склареол, пізніше — карнозол і розманол. Гіркого смаку сировині надає дитерпен пікросальвін. Склад тритерпеноїдів різноманітний: багато розмаринової кислоти (2–3%), олеанолова та урсолова кислоти, а також бетулін, бетуленова кислота, анагадіол, лупеол, уваол та дегідроуваол.

Листя Ш.л. застосовують як в’яжучу, бактерицидну і протизапальну ЛРС у вигляді настою, у складі грудних зборів, при захворюваннях ШКТ, печінки та жовчного міхура. Відомі сечогінний та лактогінний ефекти фітопрепаратів з Ш.л. Їх можуть вживати гіпертоніки для зниження АТ, хворі на туберкульоз — для зменшення нічного потовиділення. Препарат Сальвін призначають, зокрема, при запаленнях слизової оболонки ротової порожнини у вигляді зрошень, промивань, аплікацій. Листя входить до складу збору за прописом М.М. Здренка для лікування деяких злоякісних утворень. Етерна олія або її компоненти входять до складу парфумів, кремів та еліксирів; також її використовують у кулінарії, виробництві оліфи та високоякісних лаків. Входить до БТФ як вітрогінна і спазмолітична сировина. Застосовується в гомеопатії.

Ш. мускатнаШ. мускатна — Salvіa sclarea L. (sclarea — італійська назва рослини) — багаторічна (частіше дворічна) трав’яниста рослина до 1,5 м завв. з гіллястим стеблом. Листя велике, яйцеподібне, зубчасте, дуже опушене. Квітки рожево-фіолетові, світло-сині, рідше — білі. Культивується в Україні, АР Крим, Молдові, Киргизстані, Росії (Краснодарський край). Свіжі суцвіття містять 0,24–1,1% етерної олії, до складу якої входять монотерпеноїди: ліналілацетат (45–70%), ліналоол (10–15%), мірцен, лимонен, цинеол та ін.; сесквітерпеноїди: цедрен, неролідол; дитерпеноїди (зокрема склереол); кумарини, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни С, Е, каротиноїди. Етерну олію зазвичай отримують із квітконосних верхівок. Із Ш.м. одержують препарат Салмус (концентрований екстракт Ш.м.), який використовують як бальнеологічний засіб при захворюваннях периферичної нервової системи (поліневриті, радикуліті, люмбаго), при неврастенії, астенічних синдромах, а також при хворобах суглобів (поліартриті, ревматоїдному артриті у неактивній формі та ін.) Листя Ш.м. використовують у східній та західноєвропейській медицині.

Ш. ефіопська — Salvіa aethіopіs L. (aephіopіs — лат. написання грец. назви рослини) — багаторічна трав’яниста рослина 50–100 см завв. з густим павутинисто-повстяним опушенням. Майже всі листки прикореневі, короткочерешкові, яйцеподібні або еліптичні. Квітки з білим двогубим віночком. Росте у степах, на сухих схилах гір, іноді як чагарник у Центральній Європі, на Кавказі, в Центральній Азії. Траву Ш.е. збирають під час цвітіння, висушують у затінку або в сушарках при температурі 30–35 °С.

Сировина містить етерну олію (0,28%), основним компонентом якої є α- і β-пінени, а також лимонен, ліналоол, борнеол, каріофілен, камфора; з інших БАР є фітол, дитерпеноїди, стероїди, фенольні сполуки. Трава Ш.е. входить до складу збору за прописом М.М. Здренка. У народній медицині траву використовують при туберкульозі (з кровохарканням), свіже листя — при фурункульозі. Листя також використовують у східній та західноєвропейській медицині.

Європейська Фармакопея містить монографію про листя Ш. трилопатевої (Salvіae trіlobae folіum). Назва вказує на форму листка. Сировину називають ще грецькою Ш. Вміст етерної олії — 2–3%, у її складі переважає 1,8-цинеол (40–70%), у незначній кількості є й інші терпени: туйон (приблизно 5%), борнеол, борнілацетат та ін. Дитерпеноїд карнозол забезпечує антибіотичну властивість сировини.

Ш. лавандолистна, або Ш. іспанська (Salvіa lavandulіfolіa Vahl.) у складі етерної олії (1–1,5%) містить цинеол (20%), камфору (26%), туйон (менше 1%) та інші компоненти в мінімальній кількості.

Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения. — СПб., 2002; European Pharmacopoeіa. — 2002; Plant Drug Analysіs: A Thіn Layer Chromatography Atlas. — Berlіn, Heіdenberg, New York, 1995.