ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА

ФІАЛКА ТРИКОЛІРНАФІАЛКА ТРИКОЛІРНА — Viola tricolor L. та фіалка польова — Viola arvensis L. (viola — лат. назва запашних рослин з родини хрестоцвітних, можливо, зменшене від грец. ion — фіалка) — рослини родини фіалкових — Violaceae; рос. назви: фиалка трехцветная, фиалка полевая. Ф.т. росте по всій території України на сухих луках і узліссях, серед чагарників, як бур’ян у посівах. Одно- і дворічні трав’янисті рослини з тонким коренем і розгалуженим стеблом, 10–45 см завв. Стебла і гілки закінчуються поодинокими квітками. У Ф.т. віночок більше чашечки, пелюстки різнокольорові: 2 верхні — синьо-фіолетові; 3 нижні — жовті з фіолетовими смугами. У Ф. польової віночок менше чашечки; пелюстки верхні білі, нижні — жовті. Рослини цвітуть усе літо.

Офіцинальною сировиною є трава Ф.т. та трава Ф. польової — Herba Violae tricoloris et Violae arvensis. Траву зрізують серпом або ножем, розкладають тонким шаром 5–7 см на тканині чи папері й сушать, періодично перемішуючи. Сировина Ф.т. складається зі стебел довжиною 10–25 см з листками (до 6 см завд. і близько 1 см завш.), поодинокими квітками (близько 1 см завд.), в яких верхні пелюстки фіолетові, середні — світло-фіолетові, а нижні — жовті з фіолетовими смужками, а також поодинокими плодами. Запах слабкий. Смак солодкуватий.

Трава Ф.т. флавоноїди (2,1%): рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідини, віоланін, сапонаретин та інші антоціанові глікозиди (у квітках): віоланін, 3-глікозид дельфінідину, 3-глікозид пеонідину, каротиноїди: β-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин, сапоніни (14,8%), урсолову кислоту (до 6,2%), слиз і дубильні речовини, вітамін С, етерну олію (0,01%) та інші сполуки. У складі етерної олії є метиловий етер саліцилової кислоти.

Fialka_Tricolor_1.eps

Віоланін

Fialka_Tricolor_2.eps

Вітексин

Ф.т. має антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, слабкі жовчогінні й спазмолітичні властивості. Настій трави Ф.т. призначають при гострих респіраторних захворюваннях, хронічних бронхітах і бронхопневмоніях, при коклюші, у разі запальних захворювань ШКТ, нирок, сечового міхура, при нирковокам’яній хворобі, подагрі й поліартриті. У дерматологічній практиці Ф.т. застосовують як дермотонічну, гіпосенсибілізуючу, протизапальну, антимікробну, антисклеротичну, знеболювальну і протисвербіжну ЛРС. Пероральне застосування настою показано при свербежі, кропивниці, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, вуграх, фурункулах, авітамінозах з висипами на шкірі, псоріазі та екземі. Для місцевого лікування гнійничкових висипів при імпетиго, герпесних висипів та корості застосовують сік, видавлений зі свіжозібраної трави Ф.т. В акушерській практиці настій Ф.т. дають усередину (сприяє скороченню матки в післяродовий період).

Ботанико-фармакогностический словарь: Справ. пособие / К.Ф. Блинова, Н.А. Борисова, Г.Б. Гортинский и др.; Под ред. К.Ф. Блиновой, Г.П. Яковлева. — М., 1990; Translation of the German edition «Drogenanalyse». — Springer–Verlag. — Berlin — Heidelberg, 1983.