КЛАСИФІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

КЛАСИФІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ (лат. classis — розряд, клас + facio — роблю, розкладаю та грец. systema — ціле, складене з частин) — система супідрядних понять у певній сфері, яка використовується як засіб для встановлення зв’язків або орієнтації в різноманітних поняттях відповідних об’єктів. У фармації К.с. виконують функцію «загальної мови» уніфікованого опису номенклатури ліків, присутніх на фармацевтичному ринку, з метою порівняння обсягу їх споживання на національному або міжнародному рівнях. Іншими словами, К.с. забезпечують порівняння стандартизованої і валідованої інформації про використання ЛП з метою аудиту структури їх споживання, виявлення недоліків при використанні, ініціювання освітніх та інших спеціальних заходів (напр. класифікації побічних реакцій ЛП; вивчення структури споживання антибактеріальних препаратів у різних регіонах або окремих країнах з метою підсилення боротьби з антибіотикорезистентністю тощо), а також моніторингу кінцевих результатів цих заходів.

У другій половині ХХ ст. ВООЗ ООН було розроблено та запропоновано декілька уніфікованих систематик ліків, позбавлених недоліків класифікацій, що застосовувались раніше (див. Лікарський препарат). Вони поєднали декілька класифікаційних принципів: механізм дії ліків, показання до застосування та хімічну структуру присутнього активного фармацевтичного інгредієнта (АФІ). Найчастіше для вивчення споживання ЛП використовуються анатомо-терапевтична (АТ) К.с., розроблена Європейською асоціацією дослідження фармацевтичного ринку (Europen Pharmaceutical Market Research Association — EPHMRA), та Анатомо-терапевтично-хімічна — (Anatomical Therapeutic Chemical — и АТС) К.с., розроблена норвезькими вченими. Обидві класифікації спочатку базувались на одних і тих же принципах, де ЛП у межах К.с. розбиваються на групи трьох-чотирьох рівнів. Але потім класифікація АТС була модифікована шляхом включення терапевтичних (фармакологічних) хімічних підгруп на четвертому і АФІ на п’ятому рівні. На сьогодні К.с. АТС широко використовується для одержання статистичних даних про споживання ліків на міжнародному рівні, вивчення ринку ЛП для потреб фармацевтичної промисловості, класифікації побічних реакцій ЛП та в інших випадках. За допомогою К.с. АТС можна кодувати ЛП, визначати їх можливе використання в терапії, силу дії та склад. Відповідно до К.с. усі ЛП поділяються на основні групи п’яти рівнів, залежно від їх дії на певний анатомічний орган або систему, а також від їх хімічних, фармакологічних і терапевтичних властивостей. На першому рівні нараховується 14 основних груп, кожна з яких, в свою чергу, поділяється на терапевтичні/фармакологічні підгрупи (другий та третій рівні). Четвертий рівень представлений терапевтичними/фармакологічними/хімічними підгрупами; п’ятий — хімічною речовиною (АФІ). Другий–четвертий рівень ЛП нерідко використовують для визначення фармакологічних підгруп (коли це є більш адекватним, ніж визначення терапевтичних та хімічних підгруп).

Структуру кодування ЛП за К.с. АТС можна простежити на прикладі повної класифікації глібенкламіду:

А Препарати, які впливають на травну систему та метаболізм

(перший рівень, головна анатомічна група)

А10 Антидіабетичні ЛП (другий рівень, головна терапевтична група)
А10В Пероральні гіпоглікемічні препарати (третій рівень, терапевтична/фармакологічна підгрупа)
А10В В Сульфонаміди, похідні сечовини (четвертий рівень, терапевтична/

фармакологічна/хімічна підгрупа)

А10В В01 Глібенкламід (п’ятий рівень — хімічна речовина)

Відповідно до К.с. АТС усім некомбінованим ЛП, які містять глібенкламід, присвоюється код А10В В01. ЛП класифікують за основним показанням до медичного застосування АФІ із збереженням базового принципу: кожному ЛП (певного складу, сили дії і лікарської форми) присвоюється тільки один АТС-код. Більше одного АТС-коду може бути надано ЛП, які виробляються в двох або більше дозуваннях (сила дії), або лікарських форм з чітким розмежуванням показань до медичного застосування. Напр.: 1. Статеві гормони в певних лікарських формах або з певною силою дії використовуються виключно в терапії злоякісних пухлин і тому класифікуються за кодом L02 — препарати, що використовуються для гормональної терапії. ЛП з іншими лікарськими формами та силою дії надають класифікаційний код G03 — гормони статевих залоз в ЛП, що застосовують при патології статевої сфери. 2. ЛП з бромокриптином можуть вироблятися з різним дозуванням. Таблетки з низькою дозою фармацевтичного інгредієнта використовують як інгібітор синтезу пролактину, їм надається код G02 — інші ЛП, що застосовуються в гінекології. Таблетки бромокриптину з вищою дозою застосовуються в терапії паркінсонізму і мають АТС-код N04 — протипаркісонічні ЛП. ЛП з різним складом і лікарською формою, які мають різні показання до застосування, можуть мати різні АТС-коди, що можна продемонструвати на прикладі ліків з преднізолоном:

А07Е А01 Протизапальні ЛП, які застосовуються при хворобах кишечнику (клізми і ректальні піноутворювальні засоби)
С05А А04 Антигемороїдальні ЛП для місцевого застосування (ректальні супозиторії)
D07А А03 Кортикостероїди, що застосовуються в дерматології (мазі, креми, гелі)
Н02А В06 Кортикостероїди для системного застосування (розчини для ін’єкцій, таблетки)
R01A D02 ЛП протинабрякової дії та інші для місцевого застосування при хворобах порожнини носа (назальні спреї, краплі)
S01В А04 ЛП, що застосовують в офтальмології (очні краплі)
S02В А03 ЛП, що застосовують в отології (вушні краплі)

Система АТС не є виключно терапевтичною К.с. На всіх її рівнях АТС-коди можуть присвоюватись відповідно до фармакологічних властивостей ЛП, де переважає механізм їх дії, що не завжди є бажаним, напр., у випадку антидепресантів. Деякі АТС-групи поділяють ЛП як на хімічні, так і на фармакологічні групи (напр. АТС-група J05А — противірусні препарати прямої дії; якщо нова лікарська речовина відповідає обом групам, перевагу віддають фармакологічній). АФІ, які посідають в К.с. однаковий четвертий рівень, не слід розглядати як еквівалентні за фармакотерапевтичною дією, оскільки особливості механізму їх дії, терапевтичних ефектів, взаємодії з іншими ЛП та побічних реакцій можуть відрізнятися. Інформація про ЛП за К.с. АТС може бути надана на різних рівнях, напр., від загальних статистичних даних використання всіх ЛП, які впливають на серцево-судинну систему (перший рівень), до показників за різними підгрупами (другого, третього та четвертого рівнів) і використання окремих діючих речовин. Більш докладну інформацію можна отримати на нижчих (четвертому і п’ятому) рівнях. Більш високі рівні використовуються тоді, коли необхідно порівняти обсяги споживання окремих груп ЛП або мати уявлення про тенденції споживання ЛП в різних терапевтичних (медичних) ділянках (рисунок).

К.с. АТС дозволяє відпрацювати національну політику з регулювання ліків на ринку та активно впливати на якість надання фармакотерапії (правильне призначення ЛП, дозування, передбачення можливих взаємодій і побічних реакцій, врахування вікових, генетичних та ін. особливостей пацієнта), моніторинг загального обсягу витрат ЛП, контроль результативності фармакотерапії, вплив освітніх питань тощо.

Однак порівняння обсягу використаних ЛП та їх вартості в різних країнах неможливе без визначення кількісних обсягів споживання ЛП або обсягів певних лікарських речовин. З цією метою в 70-ті роки ХХ ст. була експериментально розроблена нова умовна одиниця виміру споживання ліків або «узгоджена добова доза», яка згодом була перейменована в «defined daily dose (DDD) — визначена добова доза». Ця одиниця визначена як середня підтримувальна доза ЛП (субстанції), що застосовується за його основним показанням у дорослих. Застосування цієї умовної одиниці виміру значно розширило можливості К.с. АТС. У 1996 р. уніфікована К.с. АТС/DDD була рекомендована ВООЗ як міжнародний стандарт при проведенні аналізу кількості споживання ЛП у різних країнах. З 2000 р. рекомендована в маркетингових дослідженнях ЛП на фармацевтичному ринку України (лист МОЗ України від 30.05.2000 р. № 1801.05/907).

Klassif_systemy_likar_preparatov.ai

Рисунок. Загальні обсяги продажу ЛП, що застосовувались для лікування серцево-судинних захворювань (у Норвегії 1999–2001 рр.): — інгібітори АПФ + блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (С09); — гіполіпідемічні препарати (С10); — антагоністи іонів кальцію (С08); — діуретики (С03); — блокатори β-адренорецепторів (С07)

Для систематики та ідентифікації ЛП, присутніх на фармацевтичному ринку переважно у вигляді торговельних марок та генериків, придатною є К.с. міжнародних непатентованих назв (МНН) — International Nonproprietary Nomes (INN). К.с. МНН була розроблена норвезькими вченими та рекомендована ВООЗ ООН у середині ХХ ст. За цією класифікацією кожній активній субстанції присвоюється тільки одна назва, що робить її придатною для ідентифікації присутніх на ринку ЛП та контролю їх обігу. Система МНН використовується при маркуванні ЛП, рекламуванні, систематизації ЛП у міжнародній та національних фармакопеях, у науковій і довідковій літературі, у мережі Інтернет, при захисті прав інтелектуальної власності, в назвах генеричних препаратів та в багатьох інших випадках, включаючи національну реєстрацію (ліцензування) ЛП. Існує також біофармацевтична класифікаційна система, яка використовується для обґрунтування необхідності проведення випробувань біодоступності або біоеквівалентності ЛП чи АФІ (див. Біофармацевтична класифікаційна система).

Використання К.с. — справа трудомістка і потребує певних навичок та підготовки. Труднощі класифікації ЛП за будь-якою К.с. пояснюються можливістю використання ЛП за двома і більше однаково важливими показаннями та відмінностями основних показань до застосування ЛП у різних країнах і впливом національних традицій на ці показники. Крім того, не завжди можна отримати прямі порівняльні дані навіть за допомогою уніфікованих К.с., які також мають дещо умовну систематику ЛП. Проте активне впровадження уніфікованих К.с. на сьогодні є потужним імпульсом для проведення національних досліджень у сфері споживання ЛП, оптимізації їх використання та створення дієздатних систем контролю якості.

Еженедельник АПТЕКА. — 2004 — № 21; Еженедельник АПТЕКА. — 2005. — № 2; БСЭ — М., 1973 — Т. 12; 1976 — Т. 23; Guidelines for ATC classification and DDD Assignment Oslo, Norway, WHO Collaborating Centre for Drug Statistics Methodology. — 2003; Running M et al. Different versions of the anatomical therapeutic chemical classification system and the defined daily dose — are drug utilization data comparable? // European Journal of Clinical Pharmacology. — 2000. — № 56.