КАЛОРІЙНІСТЬ

КАЛОРIЙНІСТЬ (лат. calor — тепло) — енергетична цінність харчових продуктів або раціонів харчування. К. визначається кількістю енергії, акумульованої у харчових речовинах, і виражається в ккал/100 г. Калорія (кал) — позасистемна одиниця кількості теплоти, що відповідає 4,1868 кДж; 1 кілокалорія (ккал) дорівнює 1000 кал. Розрізняють К. брутто і нетто. К. брутто характеризує загальну енергетичну цінність спожитого харчового продукту і відповідає кількості енергії в калоріях, яка одержується при згоранні 1 г досліджуваної речовини в калориметричній бомбі до кінцевих продуктів. К. нетто — це кількість калорій, які реально одержує організм при окисненні спожитого харчового продукту. К. нетто відрізняється від К. брутто за рахунок поправки на засвоюваність. При харчуванні тваринною їжею засвоюваність в середньому становить 95%, рослинною — 80%, змішаною — 82–90%. Енергетична цінність вуглеводів і білків становить 4 ккал (16,7 кДж) на 1 г, жирів — 37,7 кДж (9 ккал) на 1 г. Оцінка К. раціону у зіставленні з енергетичними витратами організму необхідна для організації раціонального харчування (див. Харчування, Дієта). У табл. 1 наведена потреба в енергії дорослого населення залежно від інтенсивності праці, у табл. 2 — калорійність деяких продуктів. У вагітних (5–9 міс.) енергетична потреба становить у середньому 2900 ккал, у тих, хто годує грудьми, — 3200 ккал. Систематичне перевищення К. раціону тільки на 100 ккал/добу (3–5% середнього енергоспоживання) може призвести до збільшення маси тіла до 5 кг на рік, що загрожує розвитком ожиріння. Систематичне зниження К. харчового раціону до рівня, який не покриває енерговитрати організму, спричиняє розвиток дефіциту маси тіла.

11111

2234

Румянцев Г.И., Вишневская Е.П., Козлова Т.А. Общая гигиена. — М., 1985; Словарь физиологических терминов / Под ред. О.Г. Газенко. — М., 1987; Советский энциклопедический словарь. — М., 1980.