ІНФРАЧЕРВОНА СПЕКТРОСКОПІЯ

ІНФРАЧЕРВОНА СПЕКТРОСКОПІЯ належить до абсорбційних спектроскопічних методів. Базується на здатності молекул поглинати ІЧ-випромінювання із збільшенням коливальної і обертальної енергій ковалентного зв’язку.

ІЧ-ділянка спектра знаходиться приблизно від 0,8 до 200 мкм (довжини хвиль) або від 12 000 до 50,00 см–1 (хвильові числа). Цю ділянку можна розбити на декілька більш дрібних інтервалів відповідно до різних типів коливань, що мають місце, і відповідно до апаратури для їх спостереження.

Довжинам хвиль від 0,7 до 2,5 мкм відповідають валентні коливання між атомами Гідрогену та іншими атомами. Фундаментальні коливання відмічають між 2,5 і 50 мкм. Спектри поглинання у цій ділянці характерні для окремих часток, особливо інтенсивно використовують інтервал 2,5–15 мкм, де з’являється велика кількість піків поглинання функціональних груп. Смуги поглинання в інтервалі 15–50 мкм відповідають деформаційним коливанням важких атомів і груп атомів. Поглинання у далекій ІЧ-ділянці відповідає НЧ-коливанням та обертанням і аналітично широко не застосовуються.

ІЧ-спектри представляють двома способами: по осі ординат відкладають пропускання у відсотках, а вісь абсцис може бути калібрована у мкм (довжини хвиль) або см–1 (хвильові числа) залежно від вибору апаратури для реєстрації спектрів. ІЧ-спектри служать джерелом інформації про структуру молекулярних сполук і широко застосовуються для ідентифікації органічних речовин.

Петерс Д., Хайес Дж., Хифтье Г. Химическое разделение и измерение. Теория и практика аналитической химии. — М., 1978. — Т. 2; Юинг Г. Инструментальные методы химического анализа. — М., 1989.