ГЕРОНТОЛОГІЯ

ГЕРОНТОЛОГІЯ (лат. gerontologia < грец. heron — старий + logos — слово) — розділ біології та медицини, який вивчає механізми і процеси, що зумовлюють старіння живих організмів, у т.ч. людини. Г. включає геріатрію, герогігієну, геронтопсихологію. Основними завданнями Г. є з’ясування механізмів старіння, встановлення їх взаємозв’язку в процесі життєдіяльності організмів, визначення механізмів адаптації до умов навколишнього середовища. Оскільки ці процеси починаються задовго до старості, геронтологи все більше уваги приділяють стану здоров’я осіб зрілого і літнього віку. Об’єктом дослідження Г. є також феномен довголіття. Вивчення зазначених проблем здійснюється в експериментальному, клінічному і соціальному напрямках. У дослідженнях на тваринах вивчають загальні прояви і специфічні особливості старіння організмів різних видів, виявляють закономірності цих проявів у ході еволюції. Завдання клінічних досліджень полягають у з’ясуванні процесу фізіологічного старіння і патологічних змін у різні періоди життя людини. Соціальні дослідження встановлюють характер впливу на процес старіння чинників навколишнього середовища. Г. вивчає молекулярно-генетичні механізми старіння, вікові зміни регулювання генетичного апарату, фізико-хімічні та структурні генетичні перетворення організму, який старіє, зв’язки між віковими змінами біосинтезу білка та функціями клітин; механізми нейрогуморальної регуляції обміну та функції організму, його адаптаційні можливості в процесі старіння. На підставі отриманих відомостей Г. розробляє заходи, спрямовані на підвищення та збільшення тривалості працездатності людей похилого віку; пошук шляхів сповільнення темпів старіння і подовження тривалості життя.

Анисимов В.Н., Соловьев М.В. Эволюция концепций в геронтологии. — СПб., 1999; Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 1998: Жизнь в 21-м столетии — что нас ожидает. — Женева, 1998; Фармакотерапия / Под ред. Б.А. Самуры: В 2 т. — Х., 2000; Epidemiology in Old Age / Ebrahim S., Kalache A.K., eds. — London, 1996.