ГЕНОТИП

ГЕНОТИП (грец. genos — рід + typos — відбиток, зразок, тип) — сукупність усіх генів клітини (організму), локалізованих в ядрі (хромосомах) або у різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах, мітохондріях, плазмідах тощо). У вузькому розумінні термін Г. використовують для позначення тих генів, успадкування яких вивчається у даному випадку, напр. Аа. У організмів з однаковим Г. при розвитку їх у різних зовнішніх умовах можуть виникати різко відмінні ознаки, тобто Г. характеризується нормою реакції — межами мінливості ознаки. Норма реакції виникає у відповідь на будь-які коливання середовища, де проходить розвиток організму. Напр. червоний колір квіток примули, яку вирощують при T 15–20 °С, змінюється на білий, коли її утримують при T 30–35 °С та підвищеній вологості. Пристосування Г. до різних умов характеризує його здатність до виживання, інтенсивного розмноження. Оскільки різні Г. мають різну пристосованість, постійно відбувається природний добір. Гомозиготні організми мають меншу пристосованість порівняно з гетерозиготними і більше підлягають природному добору. Кількість та різноманіття Г. є важливими характеристиками життєздатності популяцій та їхніх змін у часі.

Г. — це цілісна система, усі гени якої взаємодіють між собою, впливають один на одного та формують певний фенотип. Тому вияв кожного гена залежить від його генотипного середовища. Гени в Г. за видом взаємодії можуть бути епістатичними — пригнічувати дію інших неалельних генів; гіпостатичними — такими, що пригнічуються генами іншої алельної пари; плейотропними — можуть впливати на прояв декількох ознак одночасно; летальними — такими, що знижують життєздатність ембріона, навіть до його загибелі; сублетальними — які суттєво знижують життєздатність індивідуума, що викликає загибель до початку репродуктивного періоду; модифікаторами — такими, що змінюють прояв іншого (інших) генів; мутаторами — такими, які різко змінюють деякі ознаки організму тощо. У різних Г. частота мутування різна: одні мають відносно високу мутабельність, інші мутують рідко. Природні мутації у людини виникають досить часто. Напр., мутація альбінізму описана у всіх рас людини. Від гемофілії типу А страждають 120–160 осіб на 1 млн населення, частота гемофілії типу В значно нижча — 10–15 осіб на 1 млн чоловічого населення. Г. зумовлює індивідуальну реакцію людини на ЛП, ступінь розвитку імунітету, сприйняття тих чи інших хімічних сполук, онтогенетичні особливості індивідуума, що обов’язково слід враховувати при призначенні ЛП та їх дозування.

Літ.: Глазко В.И., Глазко Г.В. Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК — технологии и биоинформатике — К., 2001; Жегунов Г.Ф., Жегунова Г.П. Цитогенетические основы жизни. — Х., 2004; Стрельчук С.І., Демидов С.В., Бердишев Т.Д. та ін. Генетика з основами селекції. — К., 2000.