ГІДРОКСИЛПРОПІЛМЕТИЛЦЕЛЮЛОЗА

ГІДРОКСИЛПРОПІЛМЕТИЛЦЕЛЮЛОЗА (гіпромелоза), Hypromellosum (Ph Eur), Hypromellose (BP, USP), Cellulose hyproxypropyl methyl ether (CAS № 9004-65-3). Європейська Фармакопея 2005 описує Г. як частково о-метильовану та о-2-гідроксипропільовану целюлозу. Вона доступна в декількох марках, що відрізняються за в’язкістю і ступенем заміщення. Марки можна відрізнити за в’язкістю в мПа∙с 2% водних розчинів при 20 ˚С.

GyproxypropylMethylCellulose.eps

Фармакопея США 28 присвоює різним за значенням маркам Г. чотиризначні номери, напр. Г. 1828. Перші дві цифри визначають відсотки метоксигруп (ОСН3), останні — приблизний відсотковий вміст гідроксипропокси груп (ОСН2СН(ОН)СН3) у розрахунку на суху речовину; мол. м. коливається в межах 10 000–1 500 000.

Одержують Г. шляхом оброблення хлорометаном і пропіленоксидом очищеної лужної целюлози (хімічно більш реакційноздатної, ніж необроблена лугом) до утворення її метилгідроксипропілового етеру. У подальшому продукт реакції очищується, подрібнюється до однорідного порошку або гранул. Отже, Г. — білий або кремувато-білий волокнистий порошок або гранули, без запаху і смаку, з такими характеристиками: рН 5,5–8,0 для 1% водного розчину, Тсамозайм — 360 °С, щільність (bulk) — 0,341 г/ см3, щільність (після усадки) — 0,557 г/ см3, щільність (справжня) — 1,326 г/см3; розчинна в холодній воді й утворює в’язкі колоїдні розчини; практично нерозчинна у хлороформі, спирті (95%), етері, а також у сумішах спирту і дихлорметану, метанолу і дихлорметану, води і спирту. Певні види Г. розчинні у водно-ацетонових сумішах, сумішах дихлорметану і пропан-2-олу та органічних розчинниках. Г. адсорбує вологу з повітря; кількість абсорбованої води залежить від початкового вологовмісту, температури та вологості навколишнього середовища (рисунок). Широта в’язкості (динамічної) залежить від типу Г. Розчини Г. частіше готують водні, хоча вона може розчинятися і у водно-спиртових сумішах, таких як пропан-2-олу (коли спирту менше 50%), суміші дихлорметану та спирту. В’язкість розчинів залежить від типу Г., природи розчинника та концентрації полімеру.

GydroxypropilMethylCellulose-2.ai

Рисунок. Ізотерма адсорбція-десорбція гіпромелози (♦ — сорбція; ■ — десорбція)

Г. у формі порошку стабільна, незважаючи на те, що він гігроскопічний після висушування. Розчини Г. стабільні при рН 2,0–11,0. Підвищення температури знижує в’язкість розчинів. Г. схильна до оборотної трансформації золь-гель при нагріванні та охолодженні відповідно. Залежно від виду і концентрації ця точка відповідає 50–90 °С. Водні розчини відносно стійкі до дії ферментів, забезпечують стабільну в’язкість протягом тривалого часу зберігання. Однак водні розчини піддаються мікробній контамінації, тому повинні консервуватись бензалконію хлоридом (особливо в очних краплях). Водночас розчини можуть стерилізуватися автоклавуванням, а осад, що випав, може легко резиспергуватися при збовтуванні. Г. є неіонною речовиною, тому не утворює комплексів із солями металів або іонними сполуками. Несумісна з деякими окиснювачами. Г. у формі порошку необхідно зберігати в герметичних контейнерах у прохолодному сухому місці.

Г. широко використовується як загусник, емульгатор, гелеутворювач, плівкоутворювач, пролонгатор та глазурувальна речовина. У ЛП для перорального застосування Г. використовується як зв’язувальна речовина, для плівкового покриття і як матриця в технології таблеток пролонгованої дії. При вологій і сухій грануляції як зв’язувальна речовина використовується в концентрації від 2 до 5%. Високов’язкі види Г. можуть використовуватися для контролю вивільнення речовин із матриці в концентрації 10–80%; для плівкових оболонок — у концентрації 2–20% залежно від типу Г. (причому з Г. низької в’язкості готують водні розчини, а з Г. високої в’язкості — розчини в органічних розчинниках). Як загусник і суспендуюча речовина Г. утворює більш прозорі розчини, ніж метилцелюлоза, тому переважно й використовується у виробництві очних крапель у концентрації 0,45–1,0% (загусник до очних крапель і штучної сльозної рідини). Як емульгатор, суспендуючий і стабілізувальний агент Г. використовується в гелях і мазях; як адгезивний компонент — у пластичних матеріалах для перев’язування і як зволожувач для жорстких контактних лінз. Використовується Г. у виробництві капсул, а також у косметології й харчовій промисловості. На холоді Г. виявляє властивості загусника, а при нагріванні зворотно утворює желе; у морозиві стабілізує структуру і піну, а в газованих напоях запобігає леткості газу. В інших галузях застосовується як зв’язувальний компонент (у фарбах, лаках, будівництві, засобах захисту рослин).

Подібні до Г. властивості мають також гідроксіетилцелюлоза, гідроксіетилметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, гіпромелозафталат, метилцелюлоза.

Сарафанова Л.А. Пищевые добавки: Энциклопедия. — СПб., 2004; Chowhan Z.T. Role of binders in moisture-ynduced hardness increase in compressed tablets and its effect on in vitro disintegration and dissolution // J. Pharm. Sci. — 1980. — № 69; Rowe R.C. The molecular weight and molecular weight distribution of hydroxypropyl methylcellulose used in the film coating of tablets // J. Pharm. Pharmacol. — 1980. — № 32.