ГЕМОКОАГУЛЯЦІЯ

ГЕМОКОАГУЛЯЦІЯ (лат. haemocoagulatio < грец. haima — кров + лат. coagulatio — злипання) — процес ферментативного перетворення фібриногену (розчинного білка) на фібрин — нерозчинний білок, унаслідок чого утворюється кров’яний згусток, або тромб, який закупорює вихід із судини і забезпечує гемостаз під час кровотечі з судин великого діаметра з більш високим тиском. Для реалізації Г. необхідна участь різних факторів, які називають факторами згортання, або факторами згортальної системи крові. Ферментативно-коагуляційні механізми відбуваються в три послідовні фази: I — формування протромбінази, найскладніша в біохімічному відношенні й найтриваліша фаза, у якій беруть участь зовнішня тканинна та внутрішня кров’яна системи: 1) зовнішня система активується тканинним тромбопластином, що виділяється зі стінок судин та оточуючих тканин при їх пошкодженні; 2) внутрішня — кров’яним тромбопластином — речовиною, що виділяється зі зруйнованих тромбоцитів та еритроцитів. Таким чином, у І фазі утворюються тканинна і кров’яна протромбінази. Тканинна протромбіназа зумовлює утворення невеликої кількості тромбіну, достатньої для агрегації тромбоцитів зі звільненням їх пластинкових факторів, а також для активації факторів V i VIII, тобто в основному є пусковим механізмом для наступних реакцій, які проходять із меншою швидкістю. Цей процес триває 5–10 с. Кров’яна протромбіназа утворюється набагато повільніше (5–10 хв), оскільки цей процес пов’язаний із попереднім руйнуванням мембран клітин крові, в яких знаходяться фосфоліпіди. II — утворення тромбіну з його неактивної форми. Відбувається практично миттєво — за 2–5 с. Це зумовлено тим, що протромбіназа адсорбує протромбін і на своїй поверхні перетворює його на тромбін у присутності факторів V, VI, VII, Х і Са2+, а також І і ІІ факторів тромбоцитів. III — перетворення фібриногену на фібрин — проходить у три етапи. На першому етапі під впливом тромбіну із фібриногену утворюється фібриномономер. На другому етапі під впливом іонів Са2+ відбувається полімеризація фібрин-мономерів з утворенням фібрин-полімеру-S (ще розчинного). Третій етап характеризується утворенням закінченого, нерозчинного фібрину I за участю фактора XIII, фібринази тканин, тромбоцитів і еритроцитів. Утворення фібрину завершує утворення кров’яного згустку. Далі під впливом факторів тромбоцитів відбувається скорочення ниток фібрину — ретракція, внаслідок чого ущільнюється згусток і виділяється сироватка. Сироватка — це плазма крові, позбавлена фібриногену та деяких інших речовин, що беруть участь у процесі згортання.

Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека. — М., 2001; Фізіологія з основами анатомії людини / За ред. проф. Л.М. Малоштан. — Х., 2003.