ФАРМАЦЕВТИЧНА ХІМІЯ

ФАРМАЦЕВТИЧНА ХІМІЯ — (грец. pharmakeia — ліки, хімія) — наука, яка вивчає способи отримання, фізичні, фізико-хімічні, хімічні властивості лікарських речовин, випробування на чистоту, методи ідентифікації та визначення кількісного вмісту ЛП, а також умови зберігання та застосування їх в медичній практиці.

Розвиток Ф.х. тісно пов’язаний з медико-біологічними (анатомія, фізіологія, біохімія, фармакологія) і хімічними (загальна та неорганічна хімія, органічна, аналітична хімія) науками. Ф.х. одночасно є базовою для основних профільних фармацевтичних дисциплін: технології лікарських форм, токсикологічної хімії та фармакогнозії.

Термін Ф.х. з’явився в середині ХІХ ст. За кордоном Ф.х. стала самостійним напрямком на межі ХІХ і ХХ ст. Історію розвитку Ф.х. можна поділити на 3 епохи: емпіричну, експериментально-наукову і епоху раціональних методів спрямованого синтезу на основі інноваційних технологій (віртуальний скринінг, комбінаторна хімія, високоефективний скринінг, молекулярне моделювання та ін.). Спроби лікування розпочалися з тих часів, коли на Землі з’явилася людина. Вже первісна людина намагалася полегшити муки хворих, попередити захворювання і, власне, тоді й виникли перші ліки. Це були мінерали і ЛР, які людина відкривала, шукаючи собі їжу. Коли ж вона навчилася полювати, то вона одержала ліки тваринного походження (печінка, жир, кров). Згодом людина навчилася надавати примітивну допомогу при травмах.

Основними напрямками сучасної Ф.х. є: цілеспрямований пошук нових лікарських речовин, розроблення й удосконалення методів оцінки якості ЛП з метою забезпечення їх ефективності, безпеки і зберігання. Основними методами дослідження лікарських речовин у Ф.х. є аналіз і синтез — діалектично тісно пов’язані між собою процеси, які доповнюють один одного.

Ф.х. розглядає такі проблеми: встановлення зв’язку будови лікарських речовин з їх фізико-хімічними і фармакологічними властивостями; пошук нових способів отримання фізіологічно активних речовин шляхом направлених змін їх будови (тонкий органічний синтез, хімічна і біологічна модифікація) або шляхом отримання речовин раніше невідомої будови; розроблення принципів і вимог, які визначають якість лікарських речовин, вибір методів оцінки якості ЛП, здійснення їх контролю згідно з вимогами ДФУ та іншої АНД.

Як навчальна дисципліна Ф.х. викладається на відповідних кафедрах вищих та середніх навчальних закладів і фармацевтичних факультетів медичних ВНЗ.

БМЭ. — М., 1986. — Т. 26.


Інші статті автора