ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ (лат. helminthologia < грец. helmins — черв’як, глист + logos — слово, вчення) — комплексна наука про паразитичних червів (гельмінтів) і гельмінтози (хвороби, спричинені ними).

Обсяг Г. надзвичайно великий, тому що близько 2000 видів гельмінтів чинять патогенну дію на організм людини, сільськогосподарських і промислових тварин. Г. розробляє найбільш ефективні засоби боротьби з гельмінтозами людини, домашніх тварин і культурних рослин. Відповідно до цього дослідження ведуть у чотирьох основних напрямах: медична, ветеринарна, аграрна та загальна Г. Медична Г. вивчає гельмінтів і гельмінтози людини. Ветеринарна Г. вивчає гельмінтів сільськогосподарських тварин (ссавців), птахів і риб. Виділяють гельмінтози, спільні для людини і тварин — гельмінтозоонози, боротьба з якими є завданням медичної та ветеринарної служб. Агрономічна Г. вивчає фауну гельмінтів і займається розробленням методів боротьби з найбільш патогенними фітогельмінтозами сільськогосподарських рослин. Вивченням гельмінтів і гельмінтофауни диких тварин, закономірностей формування гельмінтофауністичних комплексів, а також дослідженнями морфології, систематики, філогенії і видоутворення у гельмінтів займається загальна Г. Відповідно до систематичної належності паразитів Г. поділяють на трематодологію, що вивчає сисунів, цестодологію — науку про стрічкових червів, нематодологію — розділ, який об’єднує дослідження паразитичних круглих червів, і акантоцефалогію — науку про скребликів. Медична Г. вивчає патогенез кожного гельмінтозу, його клінічну симптоматику, патологоанатомічну картину ушкоджень, особливості епідеміології, біохімічних і фізіологічних процесів, які проходять в організмі хазяїна. У комплекс досліджень Г. включається вивчення біології гельмінтів і закономірностей їх адаптації до умов існування в організмі хазяїна та в навколишньому середовищі. Без знання біохімії та фізіології гельмінта не може бути розшифрований і механізм дії антигельмінтних препаратів, а тому не можна провести науково обґрунтовані дослідження з пошуку нових речовин зі специфічною активністю. Г. тісно пов’язана з низкою дисциплін: зоологією, комплексом наук, які входять у паразитологію, загальною фізіологією, біохімією, імунологією, медичною географією тощо.

Засновник Г. — К.І. Скрябін, який створив школу гельмінтологів, яка нині відома у світі. К.І. Скрябін та його учні розробили нові принципи і методи гельмінтологічних досліджень. К.І. Скрябін і Р.С. Шульц запропонували розділити гельмінтів на дві групи: біогельмінти (що розвиваються у проміжних хазяїнів) і геогельмінти (без проміжних хазяїнів). Вітчизняні гельмінтологи відкрили понад 500 видів і розшифрували цикли розвитку понад 200 гельмінтів; запропонували нові методи діагностики, терапії та профілактики гельмінтозів; створили нову галузь науки — санітарну Г., яка займається вивченням забруднення елементів навколишнього середовища (ґрунту, води, овочів тощо) яйцями і личинками гельмінтів і розробленням методів профілактики гельмінтозів у населення та сільськогосподарських тварин. К.І. Скрябін ввів принцип дегельмінтизації, що поєднує методи терапії та профілактики, запропонував принцип девастації, яка передбачає ліквідацію гельмінтозів як нозологічних одиниць і гельмінтів як зоологічних видів.

Біологічний словник. — К., 1984; БМЭ. — М., 1975. — Т. 5; Генис Д.Е. Медицинская паразитология. — М., 1991; Руководство по микробиологии, клинике и эпидемиологии инфекционных болезней. — М., 1988. — Т. 9.