ЯЛІВЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ

Ялівець звичайний — Juniperus communis L. (кельт. jeneprus — колючий + лат. communis — звичайний) — рослина родини кипарисові (Cupressaceae). Рос. назва — можжевельник обыкновенный, нар. назва — арча, верес.

Рід ялівцю поділяють на три підроди:

  1. каріоцедрус (Cariocedrus, 1 вид);
  2. ялівець (Juniperus, більше 14 видів);
  3. сабіна (Sabina, близько 40 видів).

Ялівець звичайний (J. communis) належить до підроду ялівцю, розповсюдженого в Європі, Причорномор’ї та Сибіру. На території країн СНД широко розповсюджений на рівнинних частинах лісової зони та лісотундри, особливо в гірських районах Криму, Кавказу, Середньої Азії, Далекого Сходу. Росте у підліску хвойних, березових лісів, на кам’янистому ґрунті, у тундрі. Це вічнозелена, довговічна рослина, деревце 4–6 м завв. з прямою і конусо- чи яйцеподібною кроною, або кущ з галузистими пагонами, стовбур із сірою або коричнево-сірою волокнистою корою; пагони видовжені. Хвоя лінійно-ланцетна, колюча, зверху жолобчаста. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі, кілюваті хвоїнки (8–20 мм завд.). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, при основі членисті, зберігаються на гілках протягом 4 років. Цвіте Ялівець звичайний у травні–квітні. Листки невеликі, голковидні, по 3 в кільці. Дводомна (рідше — однодомна) рослина. Чоловічі органи спороношення (мікростробулі) мають вигляд жовтих колосків із щиткоподібними лусками та 3–7 пиляками. Жіночі органи спороношення (мегастробулі) подібні до зелених бруньок. Вони складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишко-ягоду округлої форми (7–9 мм у діаметрі). Мікростробулі знаходяться в пазухах листків або на кінцях бічних пагонів. Пилок не містить повітряних мішків. Мегастробулі спочатку дуже маленькі (не відрізняються від вегетативних бруньок), але після запліднення розростаються, їх луски стають соковитими і зростаються, утворюючи соковиту синьо-чорну із сизуватим восковим нальотом шишку (шишко-ягоду). Насіння довгасте, з твердою оболонкою. Шишки дозрівають протягом 2 років. Тому на рослині можна одночасно бачити достиглі, зелені сформовані й маленькі шишки. Масове утворення шишок починається у столітньої рослини.

Як офіцинальну лікарську сировину застосовують плоди ялівцю звичайного — Fructus Juniperi (Baccae Juniperi). Шишко-ягоди заготовляють восени, струшуючи їх на розстелений брезент. Зібрані ягоди вживають свіжими або сушать при температурі не вище 40 °С.

Основною діючою речовиною є етерна олія (0,5–2%), у складі якої α-пінен, α-терпінеол, камфен, кадинен, дитерпен, борнеол, ізоборнеол; флавоноїди, дубильні речовини, смоли (9%), органічні кислоти (яблучна, оцтова, мурашина, гліколева), цукри (30%), пектини, інозит, солі калію. Хвоя містить вуглеводи: секвоїт, міоіозит; органічні кислоти: хінну та шикімову; етерну олію (0,7–1,35%): α-пінен, β-пінен, мірцен, камфен, сабінен, лимонен; поліпреноли (1%); каротиноїди: лютеїн, лікоксантин, β-каротин; вітамін С; лігнани: похідні подофілотоксину; катехіни; дубильні речовини (4,2%); кумарини: умбеліферон; флавоноїди: кверцетин, рутин, ізокверцетин. Охвоєні гілки Я.з., Ялівець віргінський (J. virginiana L.) та Ялівець козацький (J. sabina L.) застосовуються в гомеопатії при ревматизмі, подагрі, хворобах печінки та нирок. Ялівець козацький містить токсичний дитерпеноїд таксол, що в експерименті виявляє цитостатичні та антилейкемічні властивості й застосовується у хіміотерапії раку легені, молочної залози, прямої кишки та шкіри.

Yalivec_zvuchajni_1.eps

Подофілотоксин

Yalivec_zvuchajni_2.eps

Таксол

Шишко-ягоди ялівцю звичайного входять до ДФУ. У медицині настій плодів застосовується як сечогінний препарат при лікуванні захворювань сечового міхура й нирок, при набряках, пов’язаних із порушеннями кровообігу. Препарати ялівцю звичайного збільшують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишечнику, полегшують відхаркування, діють як протизапальна та знеболювальна ЛРС. Плоди призначають у складі діуретичних лікувальних чаїв та зборів, тому що при індивідуальному використанні галенових форм рослини подразнюється ниркова паренхіма. У гомеопатії виготовляють есенцію зі свіжих стиглих плодів ялівцю звичайного . Хвоя ялівцю звичайного використовується в гомеопатії та нар. медицині. У тибетській медицині, крім плодів Я.з., використовують і хвою. Гілки з хвоєю входять до складу збору для лікування артритів, дерматитів, трофічних виразок, вегетосудинної дистонії та при неврозах. Отримано дані про використання ЛРС ялівцю звичайного при асциті та лихоманці.

Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения. — СПб., 1999; Drogenanalysis. Springer-Verlag. — Berlin, Heidelberg, Tokio, 1983; European Pharmacopoeia. — 4th Ed. — Strasbourg, 2002; WHO monographs on selected medicinal plants. Vol. 2. — World Hearts Organization. — Geneva, 2002.