ГАМЕТИ

ГАМÉТИ (грец. gamete — жінка, gametes — чоловік) — статеві клітини: яйцеклітини (жіночі гамети) і сперматозоїди (чоловічі гамети), які шляхом змиття при статевому розмноженні та початку розвитку нової особини забезпечують передачу спадкової інформації від батьків до нащадків. Г. — високодиференційовані клітини, які у процесі еволюції набули властивості виконання специфічних функцій. Ядра як чоловічих, так і жіночих Г., містять однакову спадкову інформацію, необхідну для розвитку організму. Проте інші функції яйцеклітини і сперматозоїда різні, тому за будовою вони дуже різняться. Яйцеклітини нерухомі, кулясті або дещо видовженої форми. Вони містять усі типові клітинні органели, але за будовою відрізняються від інших клітин, оскільки пристосовані для реалізації розвитку цілого організму. Яйцеклітини значно більші, ніж соматичні клітини. Внутрішньоклітинна структура цитоплазми специфічна для кожного виду тварин, чим забезпечуються видові (а часто й індивідуальні) особливості розвитку зародка. До них належить поживний матеріал (жовток). Яйцеклітини вкриті оболонками, які виконують захисну функцію, забезпечують необхідний тип обміну речовин. Сперматозоїди мають здатність рухатися, що певною мірою забезпечує можливість зустрічі гамет. За зовнішньою морфологією і малою кількістю цитоплазми сперматозоїди дуже відрізняться від інших клітин, але всі основні органели в них наявні. Типовий сперматозоїд має голівку, шийку і хвіст. На передньому кінці голівки розташована акросома, яка складається з видозміненого комплексу Гольджі. Основну масу голівки займає ядро. У шийці знаходиться центріоля та утворена мітохондріями спіральна нитка. У сперматозоїдів мала кількість цитоплазми (оскільки основна функція цих клітин — транспортування спадкового матеріалу до яйцеклітини), тому ядерно-цитоплазматичне співвідношення високе. При дослідженні сперматозоїдів під електронним мікроскопом виявлено, що цитоплазма голівки має не колоїдний, а рідкокристалічний стан. Цим досягається стійкість сперматозоїдів до несприятливих умов середовища. Напр. вони менше пошкоджуються іонізуючим випромінюванням порівняно з незрілими статевими клітинами. Довжина сперматозоїда людини коливається в межах 52–70 мкм. Усі сперматозоїди мають однойменний (негативний) заряд, що перешкоджає їх склеюванню. Статеві клітини суттєво відрізняються від соматичних клітин: 1) у статевих клітинах гаплоїдний набір хромосом, у соматичних — диплоїдний; 2) у статевих клітинах ядерно-цитоплазматичне співвідношення різне: у сперматозоїдах воно високе, в яйцеклітині — низьке; 3) форма і розміри статевих клітин інші, ніж соматичних; 4) для яйцеклітини характерна цитоплазматична сегрегація (закономірний перерозподіл цитоплазми після запліднення).
У медичній практиці як гормональна контрацепція використовують комплексні пероральні контрацептиви, в яких фізіологічно поєднується два головних жіночих статевих гормони: естроген і гестаген. Механізм дії цих препаратів пов’язаний із пригніченням процесу дозрівання яйцеклітини. Найширше застосовують препарати Новінет, Ригевідон, Три-регол, Регуло, Оовідон, Постинор.

Билич Г.Л., Катинас Г.С., Назарова Л.В. Цитология. — СПб., 1999; Жегунов Г.Ф., Жегунова Г.П. Цитологические основы жизни.– Х., 2004; Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. — Вінниця, 2004; Ченцов Ю.С. Введение в клеточную биологию.– М., 2004.