ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ

ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ — Punica granatum L. (лат. punicus від Phoenicia — Фінікія, батьківщини гранатника; лат. granatum — похідне від granum — зерна) — дерево або кущ до 5 м завв. родини гранатових (Punicaceae Haran.); рос. назва — гранатник, гранатовое дерево. Г. походить із Закавказзя, Малої та Середньої Азії. В Україні (у Південному Криму) розводять як плодову та декоративну рослину. Росте на сухих щебенистих каменистих схилах передгір’їв, піщаних ґрунтах, у гірських лісах. Має добре розвинену кореневу систему, гілки кутасті, часто — колючі. Листки супротивні, коротко черешкові, шкірясті, цілокраї, видовжено-ланцетні. Квітки правильні, поодинокі або в пучках, яскраво-червоні, рідко — білі або жовтуваті, 2–3 см у діаметрі. Плоди несправжні, ягодоподібні, до 8 (18) см у діаметрі, вкриті щільною шкіркою, всередині — 1000–2000 насінин із соковитим зовнішнім шаром, кислим на смак. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні–жовтні.

Як лікарську сировину використовують кору стебла, гілок і коренів Г.

Кора Г. містить алкалоїди: ізопелетьєрин, метилізопелетьєрин, псевдопелетьєрин, пелетьєрин (у сумі до 2%), фенолкарбонові кислоти: галову, елагову та їх похідні, дубильні речовини (15-–32%), тритерпеноїди: урсолову, бетулінову кислоти, фриделін; стероїди: β-ситостерин, смоли; вуглеводи: крохмаль, маніт (0,5–1,9%), сорбіт (до 1%). Шкірка плодів Г. містить дубильні речовини (20–28%), урсолову кислоту (0,6%). У соку плодів є цукри (до 2%), органічні кислоти: лимонна та яблучна (6–10%); антоціани: дельфінідин, мальвідин, пеонідин; дубильні речовини, макро- та мікроелементи (залізо, калій, кальцій, фосфор), вітаміни С, В1, В6, РР. Квітки містять антоціан пуніцин. Насіння Г. містить жирну олію (до 17%), до її складу входять пуніцинова кислота, вуглеводи.

GranatnikZvi4ainii-Izopeletrein.eps
Ізопелетьєрин

GranatnikZvi4ainii-Metelizo.eps
Метилізопелетьєрин

GranatnikZvi4ainii-Psevdo.eps
Псевдопелетьєрин

Кора Г. та її препарати (Пелетьєрин) виявляють глистогінну дію та використовуються проти стрічкових гельмінтів. Специфічна протигельмінтна активність зумовлена ізопелетьєрином і метилізопелетьєрином, псевдопелетьєрин такої дії не має. Шкірка плодів є сировиною для виробництва медичного таніну, її настій використовується в нар. медицині, виявляє в’яжучу дію при шлунково-кишкових розладах, є антисептиком при захворюваннях горла. Свіжі плоди або сік з них виявляють протицинготну активність, збуджують апетит, регулюють діяльність ШКТ, є добрим кровотворним і загальнозміцнювальним засобом. Плоди Г. — джерело отримання лимонної кислоти.

Гранатовое дерево (гранатник) — Punica granatum L. // Мир медицины и лекарственный растений. — 2000. — № 1–2 (9–10); Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Муравьева Д.А. Тропические и субтропические лекарственные растения. — М., 1983; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae-Haloragaceae — Л., 1987; Современная фитотерапия / Под. ред. В. Петкова. — София, 1988.