ГОМОГЕНАТИ

ГОМОГЕНАТИ (лат. govogenata < грец. homogenes — однорідний) — тваринні або рослинні тканини, подрібнені до стадії руйнування клітинних стінок. Зовні гомогенати становлять однорідну (гомогенну) масу. Г. широко використовують у різноманітних дослідженнях, головним чином біохімічних, при вивченні процесів обміну речовин у тих чи інших тканинах. У Г. зручно визначати загальний вміст окремих ферментів, оскільки у гомогенізованих тканинах зберігаються сприятливі умови для прояву ферментативної активності (температура, оптимальний рівень рН, відповідний іонний склад середовища тощо). Визначаючи біохімічні показники, у фракціях Г. можна вивчати розподіл ферментів та інших речовин у клітині. Окремі очищені фракції Г. використовують не лише для дослідження локалізації біохімічних процесів у клітині, а й для дослідження окремих біохімічних реакцій поза організмом на порівняно простих моделях, для добування ферментних препаратів різного ступеня очищення. Приготування Г. тканини є необхідним (початковим) етапом при одержанні ізольованих органел клітин: ядер, мітохондрій, мікросом, лізосом, рибосом, різноманітних мембран тощо, які надалі можуть бути вилучені за допомогою методів диференціального або рівноважного центрифугування.

Для приготування Г. найчастіше використовують фізіологічний розчин або 0,25 М розчин сахарози. Добуті Г. досить часто містять сполучнотканинні волокна та частинки тканин, які осаджуються при відстоюванні протягом 20–60 хв. Після центрифугування при 1000 g протягом 5–20 хв із Г. осаджуються ядра та інтактні (незруйновані) клітини. Після центрифугування при 10 000 g протягом 20 хв — мітохондрії, лізосоми, різноманітні мембрани, а після центрифугування при 100 000 g протягом 1–2 год — вільні рибосоми та мікросоми. Наявність або відсутність у Г. цілих клітин та ступінь руйнування їх морфологічних компонентів залежить від типу тканини, середовища, в якому подрібнювалася тканина, та техніки гомогенізації. Отримують Г. за допомогою методів механічної обробки тканин — розтирання або подрібнення у гомогенізаторах. При використанні, особливо для обробки тваринних тканин, механічних гомогенізаторів, для максимального збереження прижиттєвого стану тканини з метою вивчення її біохімічної активності гомогенізацію намагаються проводити швидко за умов охолодження льодом. Широко використовують гомогенізацію клітин у суспензіях (особливо бактеріальної біомаси) за допомогою ультразвуку, багатократного заморожування-розморожування тощо. У деяких випадках, особливо для клітин рослин та мікроорганізмів, які мають стійку клітинну стінку, цитоліз полегшують, додаючи до суспензії клітин детергенти (напр. дезоксихолат Na), глікозиди або специфічні ферменти. Проте ці способи гомогенізації можуть спричинити руйнування чи ушкодження мембран деяких клітинних органел. Спосіб, середовище та умови гомогенізації необхідно підбирати залежно від виду біологічного матеріалу та завдань дослідження, з урахуванням необхідного ступеня руйнування клітин та збереження чи ушкодження тих або інших клітинних органел і мембран.

Кочетов Г.А. Практическое руководство по энзимологии. — М., 1980; Лемешко В.В. Система микросомального окисления при развитии и старении организма // Биохимия. — 1980, Т. 45. — № 11; Kamath S.A., Rarayn K.A. Interaction of Ca2+ with endoplazmic reticulum of rat liver: a standartised procedure ver the isolation of rat liver microsomes // Analyt. Biochem. — 1972, V. 48. — № 1.