ГЛІКОГЕН

ГЛІКОГЕН6Н10О5)n (лат. glycogenum < грец. glykys — солодкий + genos — рід, походження) — резервний полісахарид, який міститься у тваринних організмах, а також у клітинах грибів, дріжджів та деяких рослин (кукурудзи). У тваринних організмах Г. локалізований у печінці (20%) та м’язах (4%). Молекули Г. мають розгалужену структуру і складаються із залишків α-D-глюкози, з’єднаних 1-4- та 1-6-глікозидними зв’язками (рисунок).

Glikogen.eps

Рисунок. Будова молекули глікогену (за Майєром): білі кільця — залишки глюкози, з’єднані α-(1→4)-зв’язком; чорні кільця — залишки глюкози, з’єднані за допомогою α-(1→6)-зв’язку (місця розгалуження); R — редукуюча кінцева група

Г. розчиняється в гарячій воді; осаджується етиловим спиртом. Стійкий у лужному середовищі, у кислому середовищі при нагріванні гідролізується з утворенням спочатку декстринів, а потім — мальтози і глюкози. З йодом забарвлюється у червоно-фіолетовий або червоно-коричневий колір, що свідчить про його подібність до амілопектину крохмалю. Мол. м. Г. коливається від 200 млн до кількох мільярдів; оптично активний. В організмі є резервним полісахаридом, який легко може перетворюватися на глюкозу. Найбільша кількість Г. міститься в печінці (близько 7% загальної маси органа) і скелетних м’язах. При голодуванні та значному фізичному навантаженні вміст глікогену в печінці і м’язах значно зменшується. Г. м’язів і печінки піддається постійному розщепленню і синтезу. Ферментативне розщеплення Г. здійснюється двома шляхами: гідролізом та фосфоролізом. Гідролітичне розщеплення Г. каталізується α-амілазою, внаслідок чого утворюється мальтоза. При фосфоролізі Г. за участю фосфорилази (у печінці) утворюється глюкозо-1-фосфат. Синтез Г. здійснюється з глюкозо-6-фосфату за участю УДФ-глюкози і ферментів глікозилтрансфераз, які переносять залишки глюкози з УДФ-глюкози на нередукований кінець полісахаридного ланцюга. Порушення обміну Г. відбувається при різних спадкових захворюваннях.

Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993.