ГЛИСТЯНІ ІНВАЗІЇ

ГЛИСТЯНІ ІНВАЗІЇ (лат. invasio — напад, вторгнення) — проникнення гельмінтів в організм людини (тварини) з наступним розвитком різноманітних форм їхньої взаємодії. Паразит може не заподіювати шкоди живителю (так званий стан гельмінтоносійства) чи викликати інвазійну хворобу. При виході з організму інвазованого живителя і проникненні в організм здорового живителя гельмінти знаходяться зазвичай на різних фазах життєвого циклу. Це найважливіша ознака більшості гельмінтозів — неможливість зараження безпосередньо від хворої людини. На різних фазах життєвого циклу паразити відрізняються морфологічно і, головне, за екологією. Так, яйце аскариди, що виділилося з кишечнику людини, хворої на аскаридоз, не заразне для здорової; воно має потрапити у ґрунт, де при сприятливій температурі й вологості в ньому розвинеться личинка, здатна потім заразити людину. Більшість гельмінтів в організмі людини розмножуватися не можуть. При інвазії одним яйцем аскариди може розвинутися тільки одна доросла аскарида (самець чи самка). Інтенсивність Г.і., тобто кількість екземплярів окремих видів гельмінтів, може бути різною і коливатися від одного до тисяч і навіть сотень тисяч екземплярів. Навіть такі великі цестоди, як бичачий ціп’як, стьожківка широка, іноді реєструються десятками в одного індивідуума. Гострика і карликового ціп’яка виявляють у тисячах екземплярів. Велика інтенсивність Г.і. є, як правило, наслідком повторного зараження тим же видом збудника (реінвазії). Також виявляють паразитування одночасно кількох видів гельмінтів (множинні Г.і.). Із безлічі гельмінтозів тільки при деяких із них (гіменолепідозі, ентеробіозі) можливе безпосереднє зараження здорової людини від хворої. При цих гельмінтозах можливе не тільки зараження людини від інших хворих, а й повторне зараження від самого себе. При занесенні яєць гострика з ділянки ануса в рот може відбутися додаткова інвазія (аутосуперінвазія) чи початися нова, якщо попередня закінчилася (аутореінвазія). При теніозі можливе самозараження чи аутоінвазія. При сильній антиперистальтиці (блюванні) яйця свинячого ціп’яка можуть з кишечнику потрапити в шлунок, де з них вилупляться зародки, які проникнуть крізь стінку шлунка у кров і в інші органи. Розвинеться особлива позакишкова форма теніозу — цистицеркоз, нерідко небезпечна для життя.

Джерелом Г.і. є інвазована людина чи теплокровна тварина, яка виділяє паразитів у навколишнє середовище (ґрунт, воду) чи заражає членистоногих переносників. У ґрунті паразит або зберігається (яйця бичачого ціп’яка), або розвивається в інвазивну личинку (яйця волосоголовця, анкілостоми). Відомі два основних шляхи проникнення паразитів в організм людини: пероральний і перкутанний. Перший шлях характерний для більшості гельмінтів. Заразний агент потрапляє в рот із забрудненими руками (яйця гострика) чи з немитими овочами (яйця аскариди), недостатньо термічно обробленим м’ясом (фінки бичачого ціп’яка) чи рибою (личинки опісторха). Перкутанним шляхом в організм проникають збудники, що передаються переносниками (філярії), і збудники гельмінтозів, які активно потрапляють в організм через шкіру (некаторозу, шистосомозів).

Тривалість Г.і. різна, частіше від одного року (аскаридоз) до 10 років і довше (філяріїдози), а їх наслідки нерідко дуже серйозні. При багатьох Г.і. відзначається летальність (трихінельоз, ехінококоз), різке погіршення стану здоров’я (онхоцеркоз), сповільнення росту і розвитку.

БМЭ. — М., 1978. — Т. 9; Медична паразитологія / З.О. Служинська, І.І. Семків, Я.В. Матвієнко та ін. — Львів, 1999; Паразитарные болезни человека / Е.А. Шабловская, И.К. Падченко, М.Н. Мельник и др. — К., 1984.