АЮРВЕДА

АЮРВЕДА (санскр. наука життя або знання життя) — давньоіндійська система медичних знань, яка існує і розвивається вже декілька тисячоліть. Складання А. відносять, за різними даними, до IХ–II ст. до н.е. Дані про А. є в давньоіндійських Ведах і Упанішадах. За одним із переказів, А. з’явилася у світі раніше людини, а творцем її був сам Брахма (Творець Світу), який повідав її богу Дакшапаті (покровителю різних обдаровань), а той передав її богам-близнятам Ашвінам. Згодом А. потрапила до мудреця Бхаратаваджі, який детально передав зібраним зі всієї Індії мудрецям «науку про людські хвороби і способи їх лікування, щоб прожити довге і не затьмарене стражданнями життя». А. лежить в основі всіх відомих східних гілок традиційної медицини: індійської, тибетської, китайської, японської, філіппінської та інших, кожна з яких трансформувала базові знання відповідно до місцевих умов. На трактатах А. та інших східних методах лікування і оздоровлення базуються праці Авіценни, Парацельса. Окремі відомості з А. використовували при розробці своїх систем оздоровлення Г. Шелтон, К. Ніши та деякі інші дослідники. Сучасна нетрадиційна медицина частково використовує знання А.: акупунктуру, фітотерапію, різні види масажу, ароматерапію, звукотерапію тощо. В основі А. лежить своя релігійно-філософська система, а саме ідея про те, що Непроявлене породжує Дух і Матерію. Порушення гармонії між ними призводить до хвороби. Лікар повинен знати теорію гун (станів, в яких знаходиться матерія) і вміти оперувати першоелементами матерії (бхута), щоб регулювати в організмі стан вітру (вата, вайю), жовчі (піта) і флегми, або слизу (капха). В А. присутнє уявлення про передавання нащадкам властивостей, ознак через сім’я, сперму. Розглядаються питання профілактики, лікарської етики, лікарської таємниці. Вважається, що кожен лікар повинен уміти лікувати і людей, і тварин. Особливу галузь А. становить вчення про те, що ключ до управління тілом лежить у нашій свідомості. Правильно користуючись цим ключем, ми можемо повністю контролювати функції нашого організму, позбавлятися хвороб і підтримувати хороше здоров’я, причому навіть успішніше, ніж звичними ліками.

В А. важливе значення належить концепції п’яти елементів (Землі, Води, Вогню, Повітря і Ефіру). Згідно з А., кожна жива і нежива істота у Всесвіті є комбінацією цих першоелементів. У людському тілі вони проявляють себе як три базові принципи або елементи (тридоша): Вата (поєднання Повітря і Ефіру), Піта (Вогонь) і Капха (поєднання Води і Землі). Саме природжене співвідношення цих елементів визначає не тільки вигляд і фізіологію людини, але і її характер, схильності, розумові здібності, а також хвороби, до яких людина схильна. Кожний з елементів наділяє певними властивостями і, відповідно, у кожного з них є свої обов’язки в організмі. За переважаючим елементом або їх комбінацією визначається також тип людини, що проявляється як в її фізіології, так і в психологічних характеристиках. Для збереження фізичного і психічного здоров’я люди різних типів повинні їсти різну їжу, по-різному організовувати відпочинок і роботу і навіть підбирати собі різних домашніх тварин. Неправильна поведінка (негативні емоції, а також пригнічення тілесних потреб), неправильний режим дня, нераціональне харчування призводять до порушення балансу, що виявляється як захворювання одного або декількох органів. Згідно з А. хвороби залежно від джерела підрозділяються на психологічні, духовні й фізичні. Схильність до певних захворювань визначається конституцією людини. Важливого значення також набувають гігієнічні заходи. Особливість А. полягає в тому, що, на відміну від західної медицини, вона трактує людину як єдине ціле: єдність тіла, розуму і духу, а здоров’я — як гармонійні відносини між компонентами особи та її власними складовими. Дисбаланс цих складових призводить до хвороби, а мета лікування полягає в тому, щоб повернути їх у стан рівноваги і дати людині можливість вести щасливе й здорове, соціально та духовно успішне життя. А. тісно пов’язана з традиційними практиками Індії, зокрема з йогою. У цій медичній системі підхід до кожного пацієнта індивідуальний і будується на знаннях про його конституцію (пракриті) і психофізіологічні параметри, які отримують після ретельно проведеного обстеження. При призначенні лікування лікарі-аюрведисти також враховують пору року, погоду, темперамент хворого, його вік, стать та ін. Для діагностики захворювань в А. використовуються розпитування і огляд хворого. Звертають увагу на колір і температуру шкіри, стан язика, колір і запах виділень. Окрім цього, використовують пульсову діагностику.

В аюрведичній практиці як лікарські речовини використовуються виключно природні засоби: гхі (топлене масло), лікарські рослини (>3 тис.), спеції, мінерали, метали, продукти тваринного походження. Як лікувальні процедури застосовуються різні види масажу, парильня, обливання, інгаляції, обкурювання, припікання. Певне місце у цій системі посідають духовні практики: спів мантр та релігійних гімнів, поклоніння божествам, медитації, дихальна гімнастика, йогічні пози (асани). Сьогодні А. привертає увагу як спосіб вирішення проблем інтоксикації організму, зміцнення імунітету, успішної профілактики хвороб. Процедури добираються індивідуально для кожного пацієнта.

 Кришнамачарья Э. Аюрведа. — М., 2005; Лад В. Аюрведа — наука самооздоровления. — М., 1986; БМЭ. / Под ред. Б.В. Петровского. — М., 1975. — Т. 2.