АТМОСФЕРА

АТМОСФЕРА (грец. atmos — пар, дим, туман + sphaira — куля) 1) А. земна — газова оболонка, яка оточує Землю та рухається разом з нею. Маса А. становить ~5,15·1015 т. Склад сухої А. біля поверхні Землі: азоту — 78,1%; кисню — 20,9%; аргону — 0,9%. У значно менших кількостях містяться вуглекислий газ (0,03–0,07%), водень, гелiй, неон тощо, а також тверді частки (пил). На висотах, нижчих 20 км, міститься водяна пара, кількість якої з висотою швидко зменшується. Тиск та щiльнiсть повiтря в А. з висотою також зменшуються. Залежно вiд розподiлу температури по висоті А. умовно поділяють на тропосферу (до ~10 км), стратосферу (~10–40 км), мезосферу (~40–80 км), термосферу (~80–200 км), екзосферу (~200–800 км), зону розсiювання (>~800 км). Нерiвномiрнiсть прогрiву повiтря, особливо в нижній частинi, сприяє загальнiй циркуляцiї А., яка впливає на погоду та клiмат Землi. На висоті 20–25 км в А. пiдвищена концентрацiя озону (так званий озоновий шар), який захищає живi органiзми сушi вiд згубної дiї жорсткого короткохвильового (довжина хвилi менша 280 нм) ультрафiолетового випромiнювання. Вище 100 км збiльшується частка легких газiв. На дуже великих висотах переважають гелiй та водень. Пiд впливом електромагнiтного випромiнення Сонця частина молекул газiв, особливо в екзосферi та зонi розсiювання, розкладається на атоми та iони, утворюючи iоносферу; 2) А. в екологiї — шар повiтря у пiдґрунтi, ґрунтi та над його поверхнею, в межах якого спостерiгається взаємний вплив усiх компонентiв бiогеоценозу; 3) (техн.) штучно створене газове середовище наперед заданого складу, яке використовується для здiйснення в ньому певних технологiчних процесiв (зварювання, хiмiчнi синтези тощо); 4) (техн., застар.) позасистемна одиниця тиску, замiнена одиницею СI паскалем (Па). А. технiчна (ат) — тиск, викликаний силою 1 кГ (9,80665 Н), рiвномiрно розподiленою за нормальною до неї поверхнею 1 см2: 1 ат = 1 кГ/см2 = 98,0665 кПа. А. фiзична (атм.) — тиск 760 мм рт. ст.: 1 атм. = 1,0332 кГ/см2 = 101,325 кПа.

 Бiлявський Г.I., Бутченко Л.I., Навроцький В.М. Основи екологiї. — К., 2002; Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста // Избранные сочинения. — М., 1955. — Т. 2; Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи. Словник-довідник. — К., 2002; Политехнический словарь / Редкол.: А.Ю. Ишлинский (Гл. ред.). — М., 1989.