Антидепресанти (лат. antidepressantia < грец. anti — проти + лат. depressus — пригнічений) — велика група ЛП, основною властивістю яких є усунення депресивного стану (див. Депресивні синдроми).
Класифікація антидепресантів:
- неселективні інгібітори захоплення нейронів (амітриптилін, іміпрамін, кломіпрамін, доксепін, мапротилін, опіпрамол, дамілену малеїнат, азафен, фторацизин, дезипрамін);
- селективні інгібітори захоплення нейронів (флуоксетин, пароксетин, сертралін, флувоксамін, циталопрам);
- інгібітори моноамінооксидази (МАО) (див. Інгібітори МАО) необоротної та оборотної дії;
- антидепресанти різних груп (міансерин, тразодон, мітразипін, тіанептин). Виділяють також групу А. другого покоління (тразадон та ін.) і препарати літію.
Неселективні інгібітори захоплення нейронів (трициклічні атидепресанти — ТЦА) — перші Атидепресанти, які застосовують при лікуванні депресії з початку 1950-х років і донині. Назва ТЦА походить від хімічної структури цих препаратів, які складаються з потрійного вуглецевого кільця. Класичним представником цієї групи є амітриптилін. Механізм дії ТЦА пов’язаний із блокадою зворотного захоплення норадреналіну пресинаптичними нервовими закінченнями, внаслідок чого вміст норадреналіну в синаптичних щілинах збільшується. У місцях накопичення норадреналіну (різні структури головного мозку, серце, легені, селезінка та інші органи) підвищується активність адренергічної передачі нервових імпульсів, відбувається порушення центральних і периферичних α- і β-адренорецепторів. Для досягнення концентрації, при якій симптоми депресії зникають, зазвичай необхідно кілька тижнів. Оскільки препарати цієї групи (кожний різною мірою) блокують і інші медіатори, вони зумовлюють цілу низку небажаних побічних ефектів. Найпоширенішими є млявість, сонливість, сухість у роті (85%), запор (30%), підвищене потовиділення (25%), запаморочення (20%), прискорення серцебиття, зниження потенції (див. Еректильна дисфункція), слабкість, нудота, труднощі сечовипускання. Можлива поява занепокоєння або тривоги. При прийомі ТЦА можуть виникати проблеми у людей із серцево-судинними захворюваннями та у тих, які носять м’які контактні лінзи (зазвичай виникає відчуття «піску в очах»). Передозування ТЦА може призвести до тяжких наслідків, у т.ч. до летальних.
Селективні інгібітори захоплення нейронів (інгібітори селективного поглинання серотоніну — ІСПС) — найбільш пізній клас атидепресантів, що став популярним завдяки меншій кількості побічних ефектів порівняно з ТЦА та інгібіторами МАО. Дія цих препаратів заснована на збільшенні постачання мозку медіатором серотоніну, який регулює настрій. ІСПС одержали свою назву за механізмом дії — вони блокують зворотне захоплення (повторне поглинання) серотоніну в синапсі (просторі між нейронами), у результаті чого підвищують концентрацію цього медіатора. Позитивний ефект настає через кілька тижнів після початку прийому. Оскільки ІСПС не впливають на інші медіатори, вони майже не викликають побічних ефектів. Найчастіше виникають нервовість, хвилювання, безсоння, головний біль, нудота, пронос.
Інгібітори МАО застосовують при лікуванні депресії з 1950-х років. Вони блокують МАО, що викликає окисне дезамінування та інактивацію моноамінів (норадреналіну, дофаміну, серотоніну) з накопиченням цих амінів у структурах головного мозку. Зазвичай інгібітори МАО призначають тим хворим, у яких не виявлено поліпшення після прийому ТЦА. Нерідко також їх призначають при атиповій депресії — розладі, деякі симптоми якого протилежні симптомам типової депресії (людина багато спить і їсть, почуває себе гірше не вранці, а ввечері). Оскільки інгібітори МАО виявляють стимулювальний, а не седативний ефект, то мають перевагу перед ТЦА у лікуванні дистимії — малої депресії. Позитивний ефект спостерігається через кілька тижнів.
Найчастіше виникають такі побічні реакції:
- запаморочення;
- коливання тиску;
- збільшення маси тіла;
- розлад сну;
- зниження потенції;
- прискорення серцебиття;
- набряклість пальців.
Відмінністю інгібіторів МАО від інших препаратів є те, що при їх прийомі не слід вживати деякі продукти харчування: витримані сири, сметану, копченості, маринади, рибу і соєві продукти, червоне вино, пиво, бобові, квашену і мариновану капусту, стиглий інжир. Цілу низку ЛП не можна застосовувати в комбінації з інгібіторами МАО, тому їх варто призначати з особливою обережністю.
Атидепресанти використовують не лише при депресії, а й при переїданні, нав’язливих станах тощо. Атидепресанти не рекомендується приймати пацієнтам з біполярною депресією, оскільки вони можуть зумовити маніакальні стани, а також людям із хворою печінкою, тому що біохімічні перетворення атидепресантів відбуваються саме в цьому органі.
Інші атидепресанти не належать до жодної з трьох категорій, оскільки відрізняються за хімічним складом і механізмом дії.
БМЭ. — М., 1985. — Т. 2; Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Под ред. И.М. Перцева. — Х., 2002; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2 т. — М., 2000.