АНІС ЗВИЧАЙНИЙ

АНІС ЗВИЧАЙНИЙ (Pіmpіnella anіsum L. (Anіsum vulgare Gaertn; pіmpіnella — середньовічна назва рослини невизначеної етимології; anіsum від грец. назви рослини anіson) — рослина родини селерових (Apіaceae L.). Батьківщиною А. вважається Мала Азія. Культивується в Україні, багатьох країнах Південної Європи, Північної Африки, в Малій Азії, у Південній і Центральній Америці. Рос. назва: анис обыкновенный; нар. назви: бедренець-аніс, ганус.

Однорічна трав’яниста рослина з тонким веретеноподібним коренем. Стебло пряме, округле, борознисте, розгалужене вгорі, короткоопушене, 30–60 см завв. Прикореневі і нижні стеблові листки довгочерешкові, ниркоподібні, суцільні, надрізано-зубчасті або лопатеві; середні також довгочерешкові, трійчасті, з клиноподібними, часто дволопатевими бічними сегментами і трилопатевим кінцевим сегментом. Верхні листки сидять у вузьких піхвах, двоперисті з ланцетоподібними часточками, верхівкові — трироздільні. Квітки дрібні, зібрані у складні зонтики, що досягають 2,5–6 см у діаметрі, з 7–15 променями, зубці чашечки слабко помітні, віночок п’ятипелюстковий білий із загнутою усередину верхівкою 1,5 мм завд. Тичинок — 5, маточка з нижньою двогніздною зав’яззю і двома стовпчиками. Плоди — яйцеподібні або злегка серцеподібні двосім’янки 3–4 мм завд. сіро-коричневого кольору, ароматні, солодкувато-пряні на смак, зазвичай не розпадаються на мерикарпії, з п’ятьма реберцями, двома секреторними канальцями на плоскому боці і численними дрібними канальцями на опуклому боці. Цвіте в червні–липні, плодоносить у серпні.

Як лікарську сировину використовують плоди А.з. — Fructus Anіsі vulgarіs (Fructus Pіmpіnellae anіsі). Заготовляють під час побуріння 60–80% зонтиків. Скошують машинами, досушують у валках, потім обмолочують і очищають від домішок. Плоди містять ефірну олію — 1,2–3,2%, іноді до 6%, до складу якої входять фенілпропаноїди: анетол до 90%, метилхавікол — 10%, анісовий альдегід, анісовий кетон, анісова кислота й ароматичні глікозиди; жирну олію — 10–20%; білкові речовини — 18%, цукор — 3–5%, фурфурол, кавову і хлорогенову кислоти; мікро- та макроелементи: К, Ca, Mg, Fe, Mn, Сu, Zn, Mo, Cr, Al, V, Se, Nі, Sr, Pb, B. У медицині настій плодів, нашатирно-анісові краплі та ефірну олію А.з. застосовують як відхаркувальний засіб при бронхіті, бронхіальній астмі, для стимуляції моторної та секреторної функції травного тракту та збільшення лактації. Плоди мають антимікробну дію. У народній медицині плоди застосовують як загальнозбуджувальний, жарознижувальний, вітрогінний, проносний і сечогінний засіб, при наявності кишкових кровотеч і болісних менструацій, аерофагії, диспепсії, блюванні, пов’язаних із нервовими розладами, мігрені, а також при запамороченні, посиленому серцебитті, астмі та для поліпшення травлення. Плоди застосовують у гомеопатії, хлібобулочній та лікеро-горілчаній промисловості, у кондитерському виробництві.

Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гиляров. — М., 1984; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Fujimatu E., Ishikawa T., Kitajima J. Aromatic compound glucosides, alkyl glucoside and glucide from the fruit of anise // Phytochemistry. — 2003. — № 63; Singh G., Kapoor I.P., Pandey S.K.l. Studies on essential oils. Part 10. Antibacterial activity of volatile oils of some spices // Phytotherapy. — 2002. — № 16.