АНЕМІЯ (грец. a — без + aimіa — кров) — патологічний стан, що характеризується зменшенням вмісту гемоглобіну чи кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові, що призводить до розвитку кисневого голодування тканин. Термін «А.» часто неправильно використовують як діагноз, точніше ж вважати А. синдромом — комплексом симптомів та їх проявів. Визначати причину виникнення А. необхідно у всіх випадках за об’єктивними та суб’єктивними симптомами, до яких належить також рівень гематокриту і швидкість прогресування хвороби. Діагноз А. встановлюється при зниженні гемоглобіну <110 г/л.
Існують різні підходи до виділення окремих видів А. А. поділяють залежно від величини колірного показника на гіпохромні (колірний показник— нижче 0,8), нормохромні (колірний показник — 0,8–1,0) і гіперхромні (колірний показник — вище 1,0). За показниками середнього об’єму еритроцитів (СОК — середній об’єм клітини MCV: підраховують шляхом ділення гематокриту на число еритроцитів) А. класифікують як мікроцитарну (MCV <80 мкм3), нормоцитарну (80 мкм3<MCV<100 мкм3) та макроцитарну (MCV >100 мкм3). Виділяють А. легку (гемоглобін 90–110 г/л), середньої тяжкості (гемоглобін 60–90 г/л) і тяжку (гемоглобін <60 г/л).
Основна класифікація базується на етіопатогенетичному принципі, відповідно до якого всі види А. поділяють на три основні групи: 1) А. внаслідок крововтрати. Гостра постгеморагічна А. розвивається після однократної швидкої масивної (не менше 10% загального обсягу циркулюючої крові) крововтрати. Хронічна постгеморагічна А. розвивається при невеликих за разовим об’ємом, але частих і тривалих кровотечах; 2) А. внаслідок порушення кровотворення. Залізодефіцитна А. зумовлена недостатністю заліза в організмі (виснаження запасів заліза з органів-депо), що призводить до порушення синтезу гемоглобіну і зниження його вмісту в еритроцитах. Мегалобластна (В12-фолієводефіцитна) А. — анемія, зумовлена дефіцитом вітаміну В12 (фолієвої кислоти), що призводить до порушення синтезу ДНК і розвитку мегалобластного еритропоезу. Гіпоапластична А. — захворювання кровотворної системи, що характеризується депресією кровотворення (скороченням усіх трьох кровотворних відростків кісткового мозку), розвитком панцитопенії і жировим переродженням кісткового мозку; 3) А. внаслідок посиленого кроворуйнування. Гемолітична А. — група спадкових чи набутих захворювань, що характеризуються внутрішньоклітинним чи внутрішньосудинним руйнуванням еритроцитів.
Руководство по медицине. Диагностика и терапия. — Т. 1 / Под ред. Р. Беркоу, Э. Флетчера. — М., 1997; Справочник практического врача / Под ред. А.И. Воробьева. — М., 1992.