АНАБІОЗ

АНАБІOЗ (грец. аna — вгору + bios — життя) — стан організму, при якому життєві процеси настільки сповільнені, що всі видимі прояви життя відсутні. А. спостерігається за певних умов існування (низька температура навколишнього середовища, відсутність вологи тощо); при настанні сприятливих умов в організмів, які впали в стан А., відновлюється нормальний перебіг життєвих процесів. Вивчення А. у тварин і рослин свідчить, що основною причиною настання анабіотичного стану є втрата води протоплазмою клітин при висушуванні, заморожуванні або підвищенні концентрації солей у навколишньому середовищі. Типовим прикладом А. при висушуванні служить так зване «приховане життя» насіння багатьох рослин. При цьому різко знижується інтенсивність життєвих процесів, і насіння деяких рослин у сухому стані може зберігати здатність до проростання 50 років і більше. Багато безхребетних — гідри, черв’яки, раки, водні та сухопутні молюски, деякі комахи, а з хребетних — земноводні та плазуни можуть втрачати 1/2 і навіть 3/4 наявної в організмі води без небезпеки для життя; життєдіяльність при цьому значно знижується і вони впадають у стан заціпеніння. П.І. Бахметьєв (1860–1913) встановив низку важливих закономірностей, які характеризують А. при замерзанні комах і ссавців. Він виявив, що пожвавлення комах після виходу з А., викликаному переохолодженням, настає тільки тоді, коли тканинні рідини залишаються при низьких температурах рідкими. Втрата води живим організмом може призвести до А. при різних впливах зовнішнього середовища фізичного і хімічного характеру за умови, якщо вона не супроводжується пошкодженням внутрішньомолекулярних зв’язків білка. Якщо дегідратація, напр. при охолодженні, супроводжується кристалізацією води, кристали порушують зв’язок між молекулами, очевидно, через свої фізичні властивості, і викликають необоротне руйнування білка. Якщо ж процес перебігає з вітрифікацією (перехід води при охолодженні в склоподібну аморфну масу), протоплазма не руйнується, і можливе відновлення її життєвих функцій. Дегідратація білка зумовлює його якісно новий колоїдний стан, переводячи із стану гідрозолю у стан гідрогелю. Білок, який знаходиться в стані гідрогелю, подібно до сухої желатини, може тривалий час зберігати свої потенційні можливості переходу в гідрозоль, знову набухаючи за сприятливих умов зовнішнього середовища, і, повертаючись до життя, відновлювати перебіг життєвих процесів. Якщо дегідратація проходить з порушенням структури білка, може виникнути його денатурація — зсідання, і тоді відновлення життєвих процесів стає неможливим. Денатурація спричиняє необоротний процес руйнування білка — смерть. Явище А. при висушуванні та низькій температурі поширене серед мікроорганізмів. Найбільш стійкі до висушування і сильного в таких умовах охолодження та нагрівання споротвірні бактерії, а також гриби, спори яких містять менше води, ніж вегетативні форми. Із точки зору загальної біології А. є однією з перших форм фізіологічного пристосування організму до несприятливих умов зовнішнього середовища. Особливе значення ця форма набула під час переходу організмів від водного до наземного способу життя, коли збереження води для тварин і рослин (або насіння і спор) при знаходженні на суші стало життєвою необхідністю. У дрібних організмів без щільних покривів, що утримують воду, пристосування до висихання при високих температурах і відсутності вологи, а також до охолодження при низьких температурах стали одним з основних засобів виживання в несприятливих умовах зовнішнього середовища. Явище А. при висушуванні та охолодженні успішно використовують у практиці виготовлення сухих живих вакцин (у промисловій фармації), тривалої консервації штамів мікроорганізмів, вірусів (у мікробіології), тканин для трансплантації (у медицині). Незначне штучне зниження температури тіла ссавців і людини — гіпотермію — з успіхом застосовують при лікуванні деяких захворювань, зокрема при хірургічних операціях, особливо на серці.

 Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника, В.О. Топачевського. — К., 1986; БМЭ. — М., 1983. — Т. 1; БЭС. В 2 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1991. — Т. 1; Сассон А. Биотехнология: свершения и надежды; Пер. с англ. / Под ред. В.Г. Дебабова. — М., 1987; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987.