АЛЬБУМІНИ

АЛЬБУМІНИ (лат. albumen — білок) — група простих білків, які входять до складу цитоплазми клітин та різних рідин і тканин організму тварин і рослин — сироватки крові, лімфи, плазми, ліквору. У вищих тварин А. становлять основну частку білків плазми крові (>50%). А. входять також до складу продуктів харчування — молока, яєць, зерен злакових і бобових культур. Свою назву А. отримали залежно від джерела їх виділення: лактальбумін (лат. lact — молоко), сероальбумін (лат. serum — сироватка), овальбумін (лат. аvis — птах) тощо. Найбільш поширеними рослинними А. є лейкозин (виділений з пророслих зерен) і легумелін (виділений з бобових рослин). А. належать до гідрофільних білків, добрерозчинні у воді, слабких сольових розчинах, а також розведених кислотах і лугах. Для їх осадження необхідне 100% насичення розчинів нейтральними солями, напр. сульфатом амонію. Однією з важливих функцій А. є забезпечення осмотичних характеристик — вони становлять близько 80% осмотичного тиску крові, що створюється високомолекулярними компонентами. Завдяки здатності до комплексоутворення А. виконують також важливу транспортну функцію. За участю А. здійснюється перенесення жирних кислот, ліпідів, білірубіну, амінокислот, іонів металів. А. також зв’язує майже всі ЛЗ та пролонгує час їх дії. За участю альбумінів регулюється вміст у плазмі крові іонів Са2+, стероїдних гормонів та інших речовин. Сироватковий А. людини широко використовується як кровозамінник та компонент поживних середовищ.

Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника і В.О. Топачевського. — К., 1986; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Химическая энциклопедия. В 5 т. — М., 1988. — Т. 1.