АКТОПРОТЕКТОРИ

АКТОПРОТEКТОРИ (лат. аctus — рух + protector — захисник) — група синтетичних препаратів метаболічного невиснажувального типу дії, які запобігають втомлюваності, стимулюють фізичну працездатність і ККД фізичної роботи без збільшення споживання кисню і теплопродукції. Додатково А. чинять антигіпоксичну (підвищують опір тканин до гіпоксії), антиішемічну, ноотропну (покращують пам’ять), антиоксидантну (зменшують утворення гідроперекисів ліпідів, дієнових кон’югатів та ін.), репаративну, непряму анаболічну (підвищують синтез протеїнів, вміст глікогену у м’язах, печінці та міокарді, підвищують ККД тканинного дихання), імуностимулювальну дію. А. зменшують швидкість робочого розпаду білків, жирів та вуглеводів. Одночасно у печінці вони збільшують швидкість синтезу білків, що нетривало живуть, але відповідають за швидку адаптацію організму. А. — це сполуки з економізувальною дією, оскільки сприяють виконанню певного обсягу роботи з мінімальними витратами енергії.

За останні роки було синтезовано багато А., з яких до застосування в медичній практиці надійшов один препарат з групи похідних 2-меркаптобензимідазолу — бемітил. Схожість похідних бензимідазолу з хімічною структурою пуринових основ нуклеїнових кислот дозволяє їм активізувати геном клітини, посилювати синтез РНК та білків-ферментів енергетичного обміну, глюконеогенезу, що приводить до підвищення в клітині енергопродукції, утилізації шлаків, забезпечення антиоксидантного захисту клітин і посилення процесів відновлення та адаптації. Актопротекторну дію також мають вітамінні препарати та біогенні стимулятори.

Антигипоксанты и актопротекторы: Итоги и перспективы. Вып. III. — СПб, 1994; Виноградов В.М., Каткова Е.Б., Мухин Е.А. Фармакология с рецептурой. — СПб, 2000; Мамчур В.И., Горчакова Н.А., Зленко Е.Т., Чекман И.С. Курс лекции по фармакологии. — Днепропетровск, 1994. — Ч. I.