АЕРОБИ

АЕРОБИ (грец. aer — повітря + bios — життя) — різнорідна група мікроорганізмів, що використовують аеробний (окисний) тип біологічного окиснення субстратів. Метаболізм А. здійснюється лише при наявності в середовищі досить високої концентрації вільного кисню, який виконує функцію кінцевого акцептора віднятих від субстрату електронів. Окиснення субстрату аеробами відбувається в циклічних процесах (цикл трикарбонових кислот і його варіанти, пентозофосфатний цикл, цикл дикарбонових кислот) з утворенням води і вуглекислого газу і вивільненням майже всієї енергії, присутньої в субстраті, що окиснюється. Вивільнена із субстрату енергія акумулюється аеробами у макроергічних пірофосфатних зв’язках: АТФ, НАДФ та ін. В А. виявляють більшість ферментів дихального ланцюга, але для їх диференціації від анаеробів в основному використовують визначення оксидаз. А. поширені у природі. Вони становлять значну частину нормальної мікрофлори тварин і людини, і збудників інфекційних захворювань. До них, зокрема, належать вібріони, мікобактерії, псевдомонади, бацили, фотобактерії, нітрифікуючі бактерії. Культивування А. здійснюють на середовищах із повним доступом кисню повітря, однак найбільший вихід біомаси можна одержати при створенні оптимальної концентрації кисню, оскільки багато видів мають характерні для них константи мінімальної, максимальної та оптимальної концентрації кисню. Випробування мікробіологічної чистоти нестерильних ЛП передбачає обов’язкове визначення загальної кількості життєздатних А. мікроорганізмів.

БСЭ. — М., 1971. — Т. 2; Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворюваннях /За ред. проф. Г.Г. Палія. — Вінниця, 1995.