ДЮМА МЕТОД

ДЮМА МЕТОД — газометричний мікрометод визначення азоту в органічних сполуках, розроблений Ж. Дюма у 1891 р.

Наважку речовини, що аналізується, спалюють у кварцовій трубці за рахунок кисню твердого окисника в атмосфері СО2. Як тверді окисники найчастіше використовують CuО. Продукти спалення (СО, СО2, О2, Н2О, оксиди азоту та ін.) витискають струмом СО2 в азотометр, який заповнюють водним розчином лугу. Оксиди азоту, які проходять крізь шар відновника (зазвичай нагріта металічна Cu), відновлюються до азоту. Таким чином із трубки для спалювання в азотометр надходить суміш двох газів — СО2 та N2. При цьому СО2 поглинається розчином лугу, а N2 збирається в азотометрі. Вимірюють об’єм N2, який виділяється, і розраховують вміст N2 у зразку, який аналізують.

Поряд із класичним варіантом методу Дюма застосовують його різні модифікації. Напр., наважку аналізованої речовини спалюють у вакуумі. У деяких випадках до наважки речовини, яку аналізують, додають різні окисники (NiО, PbO2, Co2O3 або їх суміш у співвідношенні 1:1), що сприяє більш повному та швидкому розкладанню речовини. На сьогодні для визначення об’єму азоту застосовують інструментальні методи аналізу, в т.ч. газову хроматографію. Для визначення азоту методом Дюма промисловість випускає автоматичні та напівавтоматичні аналізатори.

 Климова В.А. Основные микрометоды анализа органических соединений. — М., 1967.