ДУБ

ДУБДУБ (Quércus) — рід листопадних дерев родини букових (Fagaceae). Відомо 430 видів роду, поширених у Центральній та Східній Європі, у середній і південній смузі європейської частини СНД, Криму, на Кавказі в складі широколистяних і змішаних лісів. У країнах СНД росте до 20 диких видів, у культурі — 43 види. Найбільш поширений Д. звичайний (Д. черешчатий) — Q. rоbur L. (Q. pedunculаta Ehrh.) (лат. quercus –дуб або грец. kerkeen — шорсткий; лат. robur — деревина дуба; лат. pedunculatus — черешчатий); рос. назва: дуб обыкновенный (Д. черешчатый).

Дерево до 35–40 м завв. із стовбуром діаметром до 1–1,5 м, густою кроною. Кора молодих гілок зеленувато-бура чи червонувато-бура, гладенька, блискуча, у старих дерев — товста, з глибокими тріщинами, бурувато-сіра. Листки чергові, зближені на кінцях пагонів, короткочерешкові, 7–15 см, іноді до 30 см завд., 4–7 см завш., видовжено-обернено яйцеподібні, перистолопатеві, при основі — з вушками, зверху блискучі зелені, голі, знизу світліші, спочатку опушені, потім голі. Квітки одностатеві, чоловічі — з 6–8-роздільною зеленуватою оцвітиною в пониклих сережках, жіночі — дрібні, з редукованою оцвітиною, по 1–3 у пазухах верхніх листків. Плоди — бурувато-жовті жолуді 1,5–3,5 см завд. і 1–2,5 см завш., мисочка неглибоко чашоподібна з притупленими лусочками, досягає ¼–⅓ довжини жолудя. Цвіте одночасно з розпусканням листя у квітні–травні, плоди дозрівають у вересні. Розрізняють дві екологічні раси — літній та зимовий дуб. У літнього дуба листки розпускаються у квітні і на зиму опадають, у зимового дуба листки розпускаються на 2–3 тиж пізніше (у травні) і в засохлому стані залишаються на деревах усю зиму.

Офіцинальною сировиною Д.з. є кора — Cortex Quercus. Сировину заготовляють з молодих гілок, тонких стовбурів і порослі в період сокоруху в квітні–травні. Сушать тонким шаром у добре провітрюваних приміщеннях, а також на сонці. Запаси сировини великі. Щорічно в Україні можна заготовляти сотні тонн кори Д.з.

Основними діючими речовинами Д.з. є таніни (дубильні речовини). У корі виявлені вітаміни: тіамін (вітамін В1), рибофлавін (вітамін В2), нікотинова кислота (вітамін РР), піридоксин (вітамін В6), пантотенова кислота (вітамін В15), біотин (вітамін Н), аскорбінова кислота (вітамін С); тритерпеноїди: 3-оксо-24-гідроксидамара-24-єн — 0,01%, 3,20-дигідроксидамара-24-єн — 0,01%, фриделін, фриделанол, глютинол, глютинон; стероїди — ситостерин; фенолкарбонові кислоти — галова; катехіни: d-катехін, d,l-галокатехін, l-епігалокатехін, l-епігалокатехінгалат, d-катехін-d-катехін (4,8-димер), d-галокатехін-d-катехін (4,8-димер), l-епікатехін-d-катехін (4,8-димер), d-катехін-d-катехін (6′,8-димер), тример катехіну; дубильні речовини до 29%; кумарини: елагова кислота, скополетин; флавоноли — кверцетин. Містяться також проантоціанідини, лейкоантоціанідини — лейкопеларгонідин; феноли та їх похідні (касталгін, вескалгін); вуглеводи та споріднені сполуки (крохмаль, слиз, пектинові речовини — 6%), цукри — левулін та ін.; білки, макро- і мікроелементи. Жолуді Д.з. містять вуглеводи та споріднені сполуки: кверцит, крохмаль — 40%; вітаміни — α-каротин; дубильні речовини — 1–2%; жирна олія — 3,57%; олеїнова — 48,62%, ліноленова — 28,42%, пальмітинова, стеаринова, арахінова, бегенова, лігноцеринова, монтанова, церотинова кислоти. У деревині — феноли та їх похідні: резорцин, пірогалол, касталгін, грандинін, вескалгін, робурини A, B, C, D, E; фенолкарбонові кислоти — галова; дубильні речовини — 1,1–2,5%; флавоноїди — кверцетин; лейконтоціанідини — лейкопеларгонідин; ліпіди — суберин, у його складі — 18-гідроксіоктадецен-8-ова, 9,10-епоксіоктадекан-7,18-діова, 9,10-епокси-18-гідроксидеканова, 22-гідроксидокозанова кислоти. У листі Д.з. виявлено вуглеводи та споріднені сполуки — циклітоли, вищі аліфатичні вуглеводні, альдегіди та їх спирти, вищі жирні кислоти; органічні кислоти: хінна, шикімова, фталева; тритерпеноїди: α-амірин, β-амірин, лупеол, тараксерол — 0,01%, ефіри тритерпенових спиртів і вищих жирних кислот; стероїди — ситостерин; вітаміни: аскорбінова кислота, токоферол (вітамін Е), нафтохінон (вітамін К); ефірна олія — 0,025%; феноли та їх похідні: касталгін, вескалгін, педункулагін; фенолкарбонові кислоти: протокатехова, α-резорцилова, у гідролізаті галова; дубильні речовини — 1–13,5%; кумарини: умбеліферон, скополетин; флавоноїди 0,6%: 3-глюкозид кемпферолу, 3-рамнозид кемпферолу, 3-глюкозид кверцетину, 3-глюкозид ізорамнетину, кверцитрин, у гідролізаті кемпферол, кверцитин, ізорамнетин; проантоціанідини; лейкоантоціанідини: лейкоціанідин, лейкодельфінідин. Гали Д.з. містять дубильні речовини — 9–17%; тритерпеноїди: α-амірин, β-амірин, α-аміренон, β-аміренон, ніктантова та робурова кислоти.

Відвар кори Д.з. має в’яжучу, протизапальну і кровоспинну дію, в медицині використовують для полоскання порожнини рота і горла, при гінгівіті, стоматиті, фарингіті, ангіні; у вигляді примочок і компресів — при опіках, обмороженнях, гнійних шкірних захворюваннях, жирній себореї і пролежнях; у гінекологічній практиці — для спринцювань при вульвовагініті та кольпіті; при отруєнні алкалоїдами та солями важких металів. Кора Д.з. входить до складу бальзаму «Поліфетол-1» та протигемороїдального збору.

У народній медицині застосовують при гінекологічних хворобах, діареї, дизентерії, шлункових і кишкових кровотечах, хворобах печінки і селезінки, холері, пієлонефриті. Використовують у гомеопатії та ветеринарії. Кормова рослина. Тверда деревина Д. придатна для столярної та меблевої справи.

Офіцинальним в Україні також є Д. скельний — Q. petraea L. ex Liebl. (лат. petraeus — скельний). Кора його використовується нарівні з корою Д.з. як джерело дубильних речовин.

 Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. 2. — СПб, 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их хим. состав, исп-е; Семейства Magnoliaceae — Limoniaceae. — Л., 1984.