ДІЄТА

ДІЄТА (грец. diaеta — спосіб життя, режим харчування) — раціон, спеціально підібраний за кількістю, хімічним складом, енергетичною цінністю (калорійністю), за кулінарною обробкою, а також режим харчування. Різні Д. застосовуються в дієтотерапії — лікувальному харчуванні (див. Лікувальне харчування), призначеному з лікувальною або профілактичною метою. Їжа містить поживні речовини, які є джерелом пластичного та енергетичного матеріалу, воду, мінеральні солі, вітаміни. Регулювання їх надходження в організм важливе для оптимізації травлення, обмінних процесів, кровообігу, функціонування нирок, імунної та інших систем організму. У дієтології кожна Д. має свій номер (таблиця).

Таблиця. Схема призначення дієт при деяких захворюваннях (за Н.І. Єкісеніною)

Захворювання

Дієта в період хвороби

Гострий, загострення, декомпенсація

Поліпшення, компенсація

Гастрит зі зниженою секрецією

4в, 2, 5

Гастрит зі збереженою секрецією

1

5, 1 непротерта

Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, шлунка

1а, 1б, 1

1 непротерта, 5

Коліти, ентероколіти, неспецифічний виразковий коліт

4, 4б

4в, 2, при запорах 3

Холецистити, гепатити, жовчнокам’яна хвороба

5а, 5

5

Панкреатити

5

Стан після резекції шлунка

1, 4б, 5а (перші 6 міс після операції)

4в, 5, 2 (через 2 міс після операції)

Примітка. На всі дієти для хворих цієї групи усі страви готують без цукру. Цукор дають на руки в індивідуальній кількості залежно від переносимості.

Атеросклероз

10а, 7–10

7–10 + 5 г солі, 5

Гіпертонічна хвороба

10а, 7–10

7–10 + 5 г солі, 5,12

Вади серця, ревматизм

10а, 7–10

7–10 + 5 г солі, 5,12

Нефрити

7–10 з різним ступенем обмеження білка

7–10 + 5 г солі

Нефрити

з нефротичним синдромом

7–10 (обмеження білка 120 г)

Те ж + 5 г солі

Сечокам’яна хвороба, пієліти, пієлонефрити

7–10

7–10 + 5 г солі, 5

Інфаркт міокарда

10а з обмеженням вуглеводів у 1-й і 2-й тиждень, 7–10 з обмеженням вуглеводів у 3-й і 4-й тиждень

7–10 + 5 г солі

Ожиріння

8 з індивідуальним обмеженням калорійності

Цукровий діабет

В усі періоди призначають фізіологічну дієту. При нормальній масі тіла та її дефіциті — дієта 9. При надлишковій масі тіла — дієта 8. Калорійність і хімічний склад дієт визначають індивідуально з урахуванням хлібних одиниць

У Д. визначають норму вмісту білків, жирів, вуглеводів, кухонної солі, рідини та калорійність (див. Калорійність); вказують дозволені і заборонені види їжі, режим кулінарної обробки. При захворюваннях ШКТ дієтичне харчування базується на принципі дотримання максимального щадіння шлунка. Згідно з Д. № 1 у період загострення хронічного гастриту, виразкової хвороби рекомендується вживати 100 г білка, 100 г жирів, 400–450 г вуглеводів, 10 г кухонної солі; її калорійність становить 2800–3000 ккал. Усі страви дають у протертому вигляді, готують на парі або відварюють у воді. Дозволяється хліб білий учорашній, білі сухарі, нездобне печиво, сухий бісквіт, супи на слизовому відварі з додаванням яєчно-молочної суміші, протертих круп, протертих варених овочів (крім білокачанної капусти), молочні супи з рисом, вермішеллю, парові страви з нежирних сортів м’яса (рубленого), птиця і риба (шматком без шкіри), молочні протерті каші (крім пшона і перлової крупи), парові пудинги з них, пюре або суфле з варених овочів, круті яйця і паровий омлет, соки із солодких ягід і фруктів наполовину з водою, киселі, желе, муси, протерті компоти, печені яблука і груші, цукор, мед, варення, молоко незбиране, згущене, сухе, вершки, масло вершкове несолоне, кислі молочні напої при хорошій переносимості, некисла сметана, свіжий сир і страви з нього, негострі сорти сиру, нежирна шинка, чорна ікра, неміцно заварений чай, сурогатна кава, какао, відвар шипшини. Д. № 10а (рекомендується при гіпертонічній хворобі, вадах серця, ревматизмі) передбачає споживання 60 г білка, 60 г жиру, 300 г вуглеводів, 2–3 г солі в продуктах, 600 мл рідини; її калорійність становить 1900 ккал. Хліб тільки безсольовий. Пацієнту видається 3 г кухонної солі на тиждень. При деяких захворюваннях надходження окремих речовин в організм призводить до тяжких наслідків. Напр., при фенілкетонурії Д. для дитини, починаючи з перших 2–3 міс життя і до 10–12 років, повинна бути позбавлена амінокислоти фенілаланіну, яка внаслідок генетичного дефекту не засвоюється і перетворюється на фенілпіровиноградну кислоту, яка уражує головний мозок із розвитком олігофренії (див. Слабоумство). Крім фенілаланіну, Д. для осіб із фенілкетонурією не повинна містити аспартам, який входить у рецептуру деяких прохолодних напоїв.

При алергічних захворюваннях, що викликаються певними харчовими алергенами, Д. не повинна включати їжу, яка містить відповідні алергени (часто це цитрусові, шоколад, яйця, раки, краби). Д. може мати істотний вплив на ефективність і безпеку фармакотерапії. Так, підвищений вміст кухонної солі в Д. знижує ефективність гіпотензивних препаратів; Д., що містить значну кількість солей калію (курага, родзинки, замінники кухонної солі) (див. Замінники кухонної солі), загрожує розвитком гіперкаліємії при лікуванні інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприлом, еналаприлом, лізиноприлом, периндоприлом тощо) і калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом). Бідна на білок Д. не дозволяє повною мірою реалізуватися анаболічній дії стероїдних (ретаболілу, феноболіну та ін.) і нестероїдних (зокрема метилурацилу) анаболічних препаратів. Багата на тирамін Д. (сир, банани, копченості, червоні вина, пиво) несумісна з прийомом антидепресантів — інгібіторів МАО (зокрема ніаламіду) у зв’язку з небезпекою розвитку гіпертонічного кризу або порушення мозкового кровообігу. Д., що містить велику кількість фітинової кислоти (злакові крупи), знижує засвоєння антианемічних препаратів заліза через утворення малорозчинних сполук. Д., багата на солі кальцію (молочна їжа), погіршує всмоктування тетрациклінових антибіотиків. Для здійснення фармацевтичної опіки необхідно пояснити пацієнту, якої Д. варто дотримуватися на період лікування тим або іншим лікарським препаратом.

Губергриц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К., 1989; Драгомирецкий Ю.А. Целебные свойства жиров и масел. — Донецк, 1997; Дунаевский Г.А., Эйдинов Я.Б. Диетические продукты. — К., 1988; Екисенина Н.И. Краткая характеристика диет // Справочник терапевта / Под ред. Ф.И. Комарова. — М., 1980; Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов. — М., 2003. — Т. 1. — М., 2004. — Т. 3; Федюкович Н.И. Внутренние болезни. — Ростов-на-Дону, 2001.