ДИСЦИПЛІНА ДОГОВІРНА

ДИСЦИПЛІНА ДОГОВІРНА — точне і своєчасне виконання зобов’язань за господарськими договорами відповідно до вимог закону та умов договору. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуті згоди щодо всіх його істотних положень. Якщо ж сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, то правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну і термін дії договору. Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Виконання господарських зобов’язань мають виконуватися у такому порядку: 1) належним чином відповідно до законів, інших правових актів, договору; 2) належними сторонами; 3) у певний термін; 4) у належному місці. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином. Дотримання Д.д. забезпечується майновою відповідальністю за невиконання взятих за договором зобов’язань. Заходи щодо забезпечення виконання господарських зобов’язань встановлюються ст. 199–202 Господарського кодексу України та гл. 49 ЦК України. Правочинність щодо забезпечення виконання зобов’язання має бути викладена у письмовій формі, інакше договір буде вважатися неправомірним. Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України, гл. 50 ЦК України загальними умовами прийняття господарських зобов’язань є: 1) виконання, проведене належним чином; 2) передача боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); 3) зарахування зустрічних однорідних вимог; 4) за згодою сторін (зокрема, угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами — новацією); 5) прощення боргу; 6) поєднання боржника і кредитора в одній особі; 7) через неможливість виконання (у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає: непереборна сила, смерть чи ліквідація сторони); 8) в інших випадках. Господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним згідно з рішенням суду. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Дотримання Д.д. є одним із найважливіших чинників, які формують імідж ФП і визначають рівень конкурентоспроможності.

 Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 р. // ВВР України. — 1993. — № 50; Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. // ВВР України. — 2003. — № 31; Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. // ВВР України. — 2000. — № 36; Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. // ВВС УРСР. — 1991. — № 14; Конституція України // ВВР України. — 1996; Панікаров В.Д., Андрійченко Ж.О. Господарське законодавство — Х., 2004; Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. — 2001. — № 36; Хозяйственное право / Под ред. В.К. Мамутова. — К., 2002.