ДИСКОНТУВАННЯ

ДИСКОНТУВАННЯ (англ. discount — знижка) — метод приведення майбутньої вартості грошових коштів до їх вартості в поточний період. Грошові суми у фінансових операціях і комерційних угодах завжди пов’язані з конкретними моментами часу. Тому при розробці управлінських рішень у галузі фінансів необхідно постійно зіставляти минулі, поточні та наступні видатки та доходи. Необхідність урахування фактора часу у фінансових операціях зумовлена нерівноцінністю однієї й тієї ж суми в різні моменти часу. У різних економічних школах існує свій погляд на цю проблему. Суб’єктивістська політекономія фактор цінності грошей залежно від часу пов’язує з тим, що раціональні індивіди віддають перевагу споживанню, а не накопиченню, тобто грошова одиниця сьогодні варта більше, ніж завтра. У марксистській політекономії ця залежність зумовлюється процесом самозростання капіталу (капіталізації додаткової вартості). Економісти, які займаються практичними проблемами, пов’язують збільшення капіталу за певний період з можливістю одержання прибутку на банківський депозит або з іншими засобами інвестування капіталу. Саме ця позиція і покладена в основу сучасних фінансових теорій. Сьогоднішня грошова одиниця дорожча за завтрашню не тільки внаслідок інфляції, але й тому, що, інвестована сьогодні, вона завтра може принести конкретний прибуток. Поточний фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми тим нижчий, чим віддаленіший строк одержання та чим вища норма доходності. Оцінюючи вартість грошей у часі, необхідно враховувати не тільки розмір відсотка, а й періодичність виплат (кількість платіжних періодів) протягом певного терміну. Д. використовується в розрахунках, пов’язаних з різним часом грошових потоків (витрат і надходжень), з метою їх приведення до одного (нинішнього) періоду. Вибір дисконтної ставки при оцінці ефективності проектів проводиться кожним інвестором індивідуально, виходячи із власних цілей. Але головними положеннями при виборі дисконтної ставки при оцінці ефективності інноваційно-інвестиційних проектів у галузі фармації повинні бути: 1) вибір базової дисконтної ставки, що відображає галузеву специфіку; 2) диференціація дисконтних ставок, що використовуються при оцінці різних проектів. При оцінці ефективності проектів, спрямованих на зростання доходності (прибутковості) діяльності підприємства і розширення його ринкової частки, Д. доходів повинно здійснюватися за базовою ставкою. За умов, коли аналізуються проекти, пов’язані з модернізацією і реконструкцією підприємства й оновленням виробничого потенціалу, ставка Д. може бути знижена на 50% по відношенню до базової. Якщо мова йде про оцінку проектів, спрямованих на збереження ринкових позицій, дисконтна ставка може встановлюватися на рівні 25% від базової ставки; 3) ставка, що використовується для Д. доходів та інвестиційних витрат, не може бути єдиною. За умов, коли для фінансування інвестиційних проектів залучаються зовнішні джерела, як дисконтну ставку для інвестиційних витрат доцільно використовувати норму позичкового відсотка або середньозважену вартість капіталу. Якщо інвестиційні проекти реалізуються за рахунок власних джерел фінансування, то в якості дисконтної ставки для інвестиційних витрат можна використовувати індекс інфляції; 4) за умов, коли ступінь ризику за проектом не є звичайним для інвестора, в норму дисконту повинна включатися премія за ризик. Для умов фармацевтичного виробництва доцільні такі розміри премій за ризик для різних груп реальних інвестицій (таблиця).

Таблиця. Рекомендований розмір премій за ризик для інвестиційних проектів в умовах фармацевтичного виробництва

Група інвестицій Премія за ризик
Інвестиції в науково-дослідні роботи — категорія 2 (фундаментальні дослідження, цілі яких не можуть бути точно визначені, а результат повністю оцінений) 0,20
Інвестиції в науково-дослідні роботи — категорія 1 (прикладні науково-дослідні роботи, спрямовані на досягнення певних практичних цілей) 0,10
Нові інвестиції — категорія 3 (нові потужності або обладнання для створення нових виробництв в умовах певного підприємства, які не будуть пов’язані з існуючими вже на підприємстві видами виробництва) 0,15
Нові інвестиції — категорія 2 (нові потужності або обладнання для нових виробництв (ділянок, цехів), які пов’язані з уже існуючими виробництвами (ділянками, цехами)) 0,08
Нові інвестиції — категорія 1 (нові потужності або обладнання, за допомогою якого будуть вироблятися або продаватися ті товари, які вже вироблялися, але вищої якості) 0,05
Заміщувальні інвестиції — категорія 3 (нові потужності, які заміщують старі потужності, будівництво нового підприємства (цеху, ділянки) на тому ж місці) 0,06
Заміщувальні інвестиції — категорія 2 (нове обладнання, яке замінить старе, є більш технологічно досконалим і потребує більш високої кваліфікації робітників) 0,03
Заміщувальні інвестиції — категорія 1 (нове обладнання, яке буде в основному виконувати ті ж функції, що й старе, яке замінюють через зношеність) 0

Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств / За ред. проф. В.М. Толочка. — Х., 2001; Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции / Пер. с англ. — М., 1999; Hirt J., Block S. Fundamentals of Investment Management. — Bоston, 1993; Wind J. Preemptive Strategy // John Wley & Inc., 1997.