ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ (або секретна інформація) — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані Законом України Д.т. і підлягають охороні державою. Гриф секретності — це реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності цієї інформації. Віднесення інформації до Д.т. у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування здійснює посадова особа — державний експерт з питань таємниць. Відповідно до вимог закону він встановлює ступені секретності — особливої важливості, цілком таємно, таємно, які характеризують важливість секретної інформації як ступені обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою. Вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування інформації, має назву технічного захисту секретної інформації. До Д.т. у порядку, встановленому законом, належить інформація у сфері оборони, сфері економіки, науки та техніки, сфері зовнішніх відносин, сфері державної безпеки та охорони правопорядку. Конкретні відомості можуть бути віднесені до Д.т. за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно». Забороняється віднесення до Д.т. будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення. Не належить до Д.т. інформація про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВР України, не може бути засекречена. Віднесення інформації до Д.т. та строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до Д.т., здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць. Для інформації із ступенем секретності «особливої важливості» термін не може перевищувати 30 років, для інформації «цілком таємно» — 10 років, для інформації «таємно» — 5 років. Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності. Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації мають містити відповідний гриф секретності та строк засекречування матеріального носія секретної інформації. В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов’язану з Д.т., з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (РСО). Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО взаємодіють з органами Служби безпеки України. У вітчизняному фармацевтичному секторі економіки інформація як Д.т. може впроваджуватися для обмеження розповсюдження інформації на безпечних стратегічних напрямках діяльності, які пов’язані з формуванням та зберіганням стратегічних резервів лікарських препаратів та іншої медичної продукції. Більш розповсюдженим у фармації є обмеження доступу до виробничої, науково-технічної або ринкової інформації шляхом надання їй статусу комерційної (див. Інформація).

Закон України «Про інформацію» (№ 2657-ХІІ); Закон України «Про державну таємницю» (№ 3855-ХІІ); Закон України «Про науково-технічну інформацію» (№ 3322-ХІІ); постанова КМУ від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».