ДЕЗОДОРАЦІЙНІ ЗАСОБИ

ДЕЗОДОРАЦІЙНІ ЗАСОБИ (лат. desodorantia < лат. des — віддалення, усунення + odor — запах) — засоби, які застосовують для зменшення або запобігання потовиділенню. Д.з. сприяють профілактиці багатьох хворобливих явищ на шкірі — запалень та подразнень у пахвовій ділянці, грибкових та екземних уражень долонь і стоп. За формою випуску Д.з. поділяють на аерозольні, кремоподібні, рідкі, порошкоподібні, гелеподібні, тверді (у формі олівця). За механізмом дії Д.з. є власне дезодоранти та антиперспіранти.

Дезодорант — гігієнічний засіб, який призначають для усунення неприємного запаху тіла завдяки уповільненню розкладання і окиснення поту. Як дезодораційні компоненти використовують сполуки з антимікробною дією: заміщені феноли, четвертинні амонієві сполуки, похідні ундециленової кислоти та хлорофілу. Постійним інгредієнтом Д.з. є триклозан, висока ефективність при низькій концентрації (0,1–0,5%) та широта спектра дії (на більшість бактерій та грибів) якого вигідно відрізняє його від більшості антимікробних речовин. До групи речовин, що усувають запах поту й одночасно регулюють діяльність потових залоз, належать деякі рослинні екстракти (з нагідок, сальвії та ін.), ефірні олії (лаванди, кипарису та ін.). Як бактеріостатичну речовину використовують фарнезол (сесквітерпеновий спирт, виявлений у санталовій, ліметовій та багатьох інших ефірних оліях). Ця речовина має м’яку дію, яка ґрунтується на пригніченні процесу розкладання поту, використовується в кількості 0,3–1%.

Розширення світового ринку Д.з. пов’язане з виникненням двох підгруп: парфумів-дезодорантів та одеколонів-дезодорантів для тіла. Вони містять парфумерні композиції, мають більш інтенсивний і вишуканий запах, ніж традиційні дезодоранти. Ці засоби не лише маскують запах тіла, але й мають ароматизуючу дію, поєднуючи в собі дезодорант та денні парфуми.

Антиперспірант — гігієнічний засіб, призначений для зменшення потовиділення завдяки пригніченню функції екринових залоз. Антиперспірантну дію виявляють солі алюмінію, цинку, цирконію, свинцю, хрому, заліза, вісмуту. Маючи в’яжучу дію, ці речовини взаємодіють з компонентами поту і утворюють нерозчинні сполуки, які покривають стінку каналу потової залози, викликають звуження пор, що в свою чергу приводить до зменшення потовиділення. Об’єктом впливу антиперспірантних сполук є лише екринові потові залози. Антиперспіранти наносять тільки на певні ділянки тіла (пахвові ямки), тому вони не впливають на процес потовиділення організму в цілому.

Найчастіше до складу антиперспірантів входять сполуки алюмінію — хлорид, хлоргідрат, хлороксид, оксид, гідрооксид, хлоргідрооксид, сульфат, фенолсульфонат, лактат, ацетат, тартрат, глюконат (до 20%). Солі алюмінію коагулюють протеїни шкіри, викликають пригнічення секреторної діяльності потових залоз і таким чином зменшують місцеве виділення поту приблизно на 40%. Найбільш активними є хлорид і хлоргідрат алюмінію, тому їх застосовують частіше.

Слід зазначити, що деякі з вищенаведених засобів токсичні або мають подразливу дію, напр. сполуки свинцю, хрому. Солі цирконію здатні викликати запальні реакції шкіри. Враховуючи можливість виникнення побічних ефектів при застосуванні цих речовин, необхідно обґрунтовано підходити до вибору їх концентрацій, вводити до складу антиперспірантів додатково бактерицидні сполуки, а також раціонально підбирати комплекс допоміжних речовин.

Як розчинники в Д.з. рідкої форми випуску використовують водно-спиртові розчини етилового або ізопропілового спирту, які підвищують розчинність парфумерних композицій, посилюють зволоження шкіри. Крім того, спирт етиловий при відповідно високій концентрації діє як дезінфекційний та охолоджувальний засіб. Для поліпшення висихання в Д.з. додають невеликі кількості гліцерину або пропіленгліколю. Введення плівкоутворювачів (ВМР) збільшує термін знаходження активних речовин на оброблених ділянках шкіри. Д.з. у кульковій упаковці є сумішами дезодораційних речовин, розфасованих у спеціальні скляні флакони зі щільно вмонтованою кулькою. Продукт повинен мати однакову в’язкість у широкому діапазоні температур. Для отримання необхідної в’язкості додають похідні целюлози в концентрації до 1%. Д.з. у твердій формі (олівці) поширені завдяки зручності в застосуванні. Необхідна консистенція зазвичай забезпечується шляхом додавання стеарату натрію (5–8%). Для забезпечення повільнішого випаровування засобу і кращої стабільності форми використовують гліцерин, пропіленгліколь. Для безспиртових композицій олівців використовують цетиловий, ланоліновий і стеариновий спирти, воски, парафіни. До рецептури таких Д.з. вводять порівняно високі дози парфумерних композицій — до 2%. Як основу в Д.з. кремоподібної форми випуску використовують емульсії типу олія/вода. Масляна фаза становить 10–25%. Оскільки при введенні до складу кремоподібних Д.з. кислотних солей алюмінію (рН 8,6–8,9) неприпустиме використання лужних стеаратних основ, застосовують стабільні в кислому середовищі самоемульгувальні моногліцериди, жирні або етоксильовані жирні спирти. Д.з. порошкоподібної форми випуску є однорідною, тонкодисперсною порошкоподібною сумішшю мінеральних, органічних речовин і дезодорувальної добавки з діаметром часток 1–100 мкм. Як основу для дезодораційних пудр використовують колоїдний каолін, цинку окис, тальк, кукурудзяний крохмаль, карбонат кальцію та магнію, стеарат цинку або магнію. Парфумерна композиція додається в кількості 0,2–0,5%. Ця форма випуску найбільш прийнятна у виробництві дезодорантів для ніг, що зумовлює введення до її складу БАР фунгіцидної дії. Гелеподібні Д.з. як гелеутворювачі містять гідрогелі натурального (хітозан) та синтетичного походження (похідні целюлози). Як пластифікатори і пом’якшувачі застосовують ізопропілміристат, ізопропілстеарат, гліцерин. Як розчинники використовують воду і етиловий спирт. Широкого розповсюдження набули також безводні гелеві Д.з., які містять неводні розчинники (пропіленгліколь, гліцерол, сорбітол, поліетиленгліколі різних марок, диметикони та циклодиметикони) і мінеральну олію. Аерозольна форма випуску Д.з. є найбільш зручною в застосуванні та найбільш економічною, оскільки в аерозольній упаковці на 60–80% пропеленту припадає невеликий відсоток активного складу, а також значно менша кількість допоміжних речовин порівняно з олівцевим та кульковим дезодорантами. Крім того, при нанесенні Д.з. на шкіру утворюється плівка, що сприяє подовженню дезодорувальної дії порівняно з дезодорантами інших форм випуску. Як пропеленти використовують пропан, н-бутан або ізобутан, а також суміш цих речовин, які практично замінили фреони і хладони, що використовувалися раніше. Оптимальною речовиною, що має властивості селективного розчинника, є етиловий, рідше — ізопропіловий, спирт.

Братус И.И. Химия душистых веществ. — М., 1997; Войткевич С.А. Эфирные масла для парфюмерии и ароматерапии. — М., 1999; ГОСТ Украины 2472-94 «Термины и определения»; Кутц Г. Косметические кремы и эмульсии. Состав, методы получения и испытаний. — М., 2004; Технология косметических и парфюмерных средств / А.Г. Башура, Н.П. Половко, Е.В. Гладух и др. — Х., 2002; Фридман Р.А. Технология косметики. — М., 1964.