ДЕЗІНФЕКТАНТИ АБО ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБИ

ДЕЗІНФЕКТАНТИ або ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБИ (лат. des — знищення, видалення + лат. infectіо — зараження) — речовини, які дозволяють позбутися патогенних мікроорганізмів або перетворити їх в інертні, особливо це стосується оброблення предметів з метою знищення або зменшення кількості хвороботворних організмів. З цією метою використовують розчини хімічних речовин (див. Дезінфекція), до яких висуваються такі основні вимоги: виражена ефективність по відношенню до різних видів мікроорганізмів; низька токсичність та алергенність для людини; екологічна нешкідливість; хороша розчинність у воді; нешкідливість по відношенню до об’єктів, які піддаються обробці; простота застосування; тривалість терміну зберігання без втрати активності та додаткові вимоги — можливість їх застосування без засобів захисту; наявність мийних властивостей; здатність до очищення та відбілювання. Факторами, що чинять вплив на антимікробну активність Д., є: досяжність бактерій — повинен бути контакт Д. з мікроорганізмами; температура — активність усіх Д. підвищується при підвищенні температури; концентрація — повинна бути не нижчою за рекомендовану; об’єм — при однаковій концентрації ефективність Д. тим вища, чим більший його об’єм; рН — деякі Д. чутливі до зміни рН, напр., речовини на основі глутарового альдегіду активні лише в лужному середовищі; час — за однакових умов грампозитивні бактерії гинуть швидше ніж грамнегативні. Серед Д. найшвидше діють спирт та хлор, ефективність яких досягається за 2 хв на чистій поверхні при безпосередньому контакті з бактеріями; інактивація Д.з. може відбуватися за умов наявності мил, мийних засобів, жорсткої води, пластмас. Сучасна класифікація Д. включає такі основні групи: Д., що містять галогени; Д., що містять кисень; поверхнево-активні речовини (ПАР); інші Д.з. (кислоти, альдегіди, спирти та ін.).

До галоїдів належать хлорактивні сполуки органічної (хлораміни, хлорпохідні ціанурової кислоти і гідантоїну) та неорганічної (гіпохлорити) природи, а також Д., що містять йод (йодинол, йодонат, бетадин) і бром (дибромантин, акватор). Бактерицидна дія галоїдів зумовлена високими окиснювальними властивостями та здатністю викликати денатурацію білка. Перевагами хлорактивних Д. є виражені мікробоцидні властивості, широкий спектр дії та низька вартість; їх недоліками є різкий неприємний запах, корозійна дія, нестабільність при зберіганні. До хлорактивних Д., використання яких дозволено на сьогодні в Україні, належать сульфохлорантин, хлорантоїн, комет, трихлорол, хлоргексидин, дезактин, хлорамін Б, Ас, доместос, неохлор та ін.

Серед Д., що містять кисень, у фармацевтичній практиці найбільш широко використовують перекис водню. Механізм антимікробної дії перекису водню зумовлений порушенням окисно-відновних процесів білків протоплазми та ферментативних систем мікробної клітини. Перекис водню має такі цінні властивості, як відсутність запаху і алергенної дії, швидке розкладання в оточуючому середовищі на нетоксичні речовини. Поряд з цим перекис водню малостабільний, чинить виражену місцевоподразнювальну дію і порівняно з іншими Д. має низьку бактерицидну активність. На основі перекису водню і четвертинних амонієвих сполук створені активні дезінфекційні препарати з поліпшеними фізико-хімічними властивостями: грилен, перамін, пемос-1.

Останнім часом, завдяки своїм властивостям, велику розповсюдженість отримали Д. з групи ПАР. Як самостійні Д. використовують катіонні та амфолітні ПАР; аніонні та неіоногенні застосовують як потенціювальні добавки у складі композиційних Д. Д. мають бактерицидні, фунгіцидні, вірулоцидні властивості та такі позитивні властивості, як хороша розчинність у воді, наявність мийної, протикорозійної та протистатичної дії, стабільність при зберіганні. До Д. належать дезефект, деконекс, корзолекс АФ, лізоформін, амфолан.

Високу антимікробну активність і широкий спектр дії мають сполуки на основі 5–6% надоцтової кислоти — дезоксони, які виявляють виражені бактерицидні, вірулоцидні, туберкулоцидні, фунгіцидні та спороцидні властивості. Дезоксони (дезоксон-0, дезоксон-4, делаксон, одоксон) мають один недолік — сильний запах оцту, що стримує їх широке застосування.

З групи альдегідів використовують формальдегід, глутаровий альдегід та Д. на їх основі. Застосування формальдегіду як окремого Д. на сьогодні обмежене у зв’язку з його подразнювальними та канцерогенними властивостями, глутаровий альдегід отримав більш широке розповсюдження і входить до складу таких Д., як дезоформ, лізоформін 3000, глутарал та ін.

Серед спиртів, які використовують як самостійні Д. та речовини, що підсилюють бактерицидну активність інших дезінфектантів, найбільш широко застосовують етиловий, пропіловий, ізопропіловий спирти. До сучасних Д. на основі спиртів належать композиційні препарати «Декосепт», «Деконекс», «Хоспідермін», «Лізетол», «Мікроцид», «Октенідерм», «Сагросепт» тощо.

 Большой энциклопедический словарь. В 2 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. − М., 1991. — Т. 1; Красильников А.П. Справочник по антисептике. — Минск, 1995; Евплов В.И. Дезинфекция и стерилизация в лечебном учреждении. — Ростов-на-Дону, 2003.