ЕТЕРИ

ЕТЕРИ (грец. aethеr — ефір, небо, повітря) (прості ефіри) похідні спиртів, енолів та фенолів (загальна формула R–O–R’). Якщо радикали однакові, то Е. — симетричні, якщо різні — несиметричні або змішані. Залежно від природи радикалів розрізняють діалкілові, діарилові, дициклоалкілові, арилалкілові, алкілвінілові та ін. Е. До Е. належать також гліми, карбітоли, целозольви та деякі гетероциклічні сполуки (1,4-діоксан, оксиран, оксолан, тетрагідрофуран тощо).

Назви Е. утворюють від назв вуглеводневих радикалів шляхом додавання суфікса -овий та слова «ефір», напр. СН3–О–СН3 — диметиловий ефір, СН3–О–С2Н5 — метилетиловий ефір. Е. розглядають як алкокси-, циклоалкокси-, арилоксипохідні вуглеводнів, у цьому випадку складніший радикал вважається родоначальною структурою: CH3-О-СН2–СН3 — метоксиетан, С2Н5О–С3Н7 — етоксипропан, С6Н5–ОСН3 — метоксибензол. Деякі Е. мають тривіальні назви: С6Н5–ОСН3 — анізол, С6Н5О–С2Н5 — фенетол, 2-СН3ОС6Н4ОН — гваякол. Диметиловий та метилетиловий ефіри за звичайних умов є газами. Всі інші Е. — безбарвні рідини або кристалічні речовини з приємним або характерним «ефірним» запахом, поганорозчинні у воді, добре — в органічних розчинниках (таблиця).

Таблиця. Властивості етерів

Формула Назва Ткип, оС Тпл, оС
СН3ОСН3 Диметиловий ефір (метоксиметан) -23.7 -138,5
СН3ОС2Н5 Метилетиловий ефір (метоксіетан) 8
С2Н5ОС2Н5 Діетиловий ефір (етоксіетан) 34,6 -116,3
С2Н5ОСН=СН2 Метилвініловий ефір (етоксіетилен) 36
С3Н7ОС3Н7 Дипропіловий ефір (пропоксипропан) 91 -122
С6Н5ОСН3 Метоксибензол (анізол) 155 -37
С6Н5ОС2Н5 Етоксибензол (фенетол) 172 -33
С6Н5ОС6Н5 Дифеніловий ефір (феноксибензол) 259 27,5

Е. є досить інертними речовинами. Розведені мінеральні кислоти, водні розчини лугів та лужні метали з ними не взаємодіють. Реакційна здатність вінілових та арилових ефірів зумовлена вуглеводневими радикалами. Через неподілені пари електронів на атомі оксигену Е. виявляють слабкі основні властивості і з концентрованими мінеральними кислотами утворюють нестійкі оксонієві солі:

[RR'OH]+Cl,

а з кислотами Льюїса — ефірати (RR’OBF3). Діалкілові та алкіларилові ефіри розкладаються під дією НІ до галогеналкану і відповідного спирту або фенолу:

СН3ОСН3 + НІ → СН3ОН + СН3І.

Діарилові ефіри стійкі до дії концентрованої йодоводневої кислоти. Розщеплення метил- та етилалкілових ефірів використовують для кількісного визначення метокси- та етоксигруп (метод Цейзеля). Концентрована H2SO4 перетворює Е. на складні ефіри сірчаної кислоти, а вінілові ефіри в кислому середовищі гідролізуються до альдегідів або кетонів і спиртів:

eterl.eps

Вінілові ефіри здатні полімеризуватися, що використовується у синтезі ВМС. При дії алкілнатрію або алкіллітію на Е. відбувається β-елімінування з утворенням алкенів:

CH3CH2OCH2CH3 + RNa 1arrow.eps CH2=CH2 + C2H5ONa + RH.

Арилалкілові ефіри під дією H2SO4, AlCl3 ізомеризуються в орто- та пара-алкілзаміщені феноли, а алілфенілові ефіри — в орто- та пара-алілфеноли. При тривалому стоянні Е. окиснюються киснем повітря з утворенням вибухонебезпечних гідропероксидів R–O–OH і пероксидів R–O–O–R. Тому перед використанням простих ефірів необхідно робити пробу з розчином KI. Наявність пероксидів підтверджує буро-коричневий колір розчину. Для руйнування пероксидів Е. обробляють NaOH або відновниками Na2SO3, FeSO4 та ін. Для одержання симетричних ефірів використовують реакцію міжмолекулярної дегідратації спиртів у присутності концентрованої H2SO4 або інших водовідбираючих речовин. Важливим методом синтезу симетричних і несиметричних ефірів є реакція алкоголятів і фенолятів з алкілгалогенідами (реакція Вільямсона). Для синтезу арилалкілових ефірів замість арилгалогенідів можна застосовувати діалкілсульфати:

C6H5ONa + (CH3)SO4 1arrow.eps C6H5OCH3 + CH3OSO3Na.

Е. також утворюються за реакцією приєднання спиртів або фенолів до олефінів. При нагріванні спиртів з ацетиленом одержують алкілвінілові ефіри:

HC=—CH + HOCH2CH3 1arrow.eps CH2=CH–O–C2H5.

Взаємодія ацетилену з діазометаном призводить до утворення алкіл- та арилметилових ефірів.

Діетиловий ефір застосовують для виготовлення настоїв, екстрактів, деяких лікарських форм для зовнішнього застосування, обмежено — в хірургічній практиці для наркозу. Його суміш з етанолом у пропорції 1 : 3 під назвою крапель Гофмана використовують при запамороченні. Бутилвініловий ефір є вихідним продуктом синтезу полівінілбутилового ефіру, який застосовують при фурункулах, трофічних виразках, опіках, обмороженнях (бальзам М.Ф. Шостаковського або вінілін). До арилалкілових ефірів можна віднести і димедрол, який застосовують як антигістамінний препарат. Е. — розчинники жирів, лаків та інших органічних сполук. Використовуються у виробництві ароматичних речовин, барвників.

Химическая энциклопедия. В 5 т. — М., 1990. — Т. 5; Черных В.П., Зименковский Б.С., Гриценко И.С. Органическая химия / Под общ. ред. В.П. Черных. — 2-е изд. — Х., 2007.