ХРОМАТИН

ХРОМАТИН (грец. сhróma — колір, забарвлення) — нуклеопротеїнові нитки, з яких складаються хромосоми клітин еукаріотів. Термін уведений В. Флемінгом (1880). У цитології під Х. розуміють дисперсний стан хромосом в інтерфазі клітинного циклу. Основні структурні компоненти Х. — ДНК (30–45%), гістони (30–50%) та негістонові білки (4–33%). На електронних мікрофотографіях Х. нагадує намисто, утворене нуклеосомами — часточками діаметром близько 11 нм. Вищі порядки структурової організації Х. (хромосоми) утворюються з лінійного пучка елементарних ниток Х. — хромомерів — за рахунок суперспіралізації, утворення петель прикріплення до «осьового скелета» з негістонових білків. У цих процесах беруть участь гістони, іони металів і т.д. Розрізняють два функціональні стани Х.: еухроматин та гетерохроматин. Розбіжність між ними пов’язують перш за все з різноманітністю складу та структуровими переходами останнього (головним чином щільністю упакування). Можливо, що ці типи Х. розрізняються нуклеосомною організацією. Також виділяють статевий Х.: Х- та Y-Х., які є інактивованими відповідними статевими хромосомами. У жіночої статі наявність одного скупчення статевого Х. є нормою, тоді як відхилення від цього правила здебільшого є ознакою спадкових хвороб (див. Цитогенетика, Спадкові хвороби).

Билич Г.Л., Катинас Г.С., Назарова Л.В. Цитология. — СПб., 1999: Ченцов Ю.С. Введение в клеточную биологию. — М., 2004; Sadava D.E. Cell Biology: Organelle Structure and Function. — Boston, 2000.