ХРОМ

ХРОМ, Cr (Chromium < грец. chroma — колір) — хімічний елемент VI В групи побічної підгрупи періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва; ат. н. 24, ат. м. 51,996. Конфігурація зовнішніх електронів — 3d5 4s1. Х. досить поширений елемент. Його вміст у земній корі становить 2⋅10–2%. У природі виявляють винятково у вигляді оксигенвмісних мінералів: хроміту FeCr2O4, крокоїту PbCrO4, уваровіту Ca3Cr2(SiO4)3 та ін., проте практичне значення має лише хроміт. Х. — твердий, досить тугоплавкий метал сіро-стального кольору, Тпл — 1890 °С, характеризується слабким антиферомагнетизмом. Х. хімічно малоактивний, за звичайних умов стійкий до дії кисню та вологи. При нагріванні піддається поверхневому окисненню, при температурі червоного розжарювання реагує з водяною парою, при температурі близько 2000 °С спалахує в середовищі кисню. При звичайній температурі сполучається з фтором, вище 600 °C взаємодіє з галогенами, сіркою, азотом, кремнієм, бором, багатьма металами. Х. стоїть зліва від водню в електрохімічному ряду напруги і здатний витісняти водень з кислот (HCl, H2SO4). Царською водкою, розведеною та концентрованою HNO3, пасивують Х. У сполуках Х. переважно виявляє ступені окиснення +2, +3 та +6, серед них найбільш стійким є +3. Крім того, відомі окремі сполуки, в яких Х. має ступені окиснення +1, +4 і +5. В організмі іон Cr3+ сполучається з білками печінки, кісткового мозку та білками, які містять ферум, з нуклеїновими кислотами і накопичується у легенях. Х. входить до складу ферменту трипсину. Сполуки Х. — отруйні, спричиняють розвиток раку легень і різноманітні алергічні реакції. Проте при недостатності Х. в організмі виникають захворювання очей, порушується вуглеводний обмін, можливий розвиток діабету. У медичній практиці Х. використовують як мікроелемент, він входить до складу таких полівітамінних препаратів, як Вітрум, Мегавіте, Еншур, Мультитабс, Полівіт, Супрадин, Цевітам тощо. Залежно від використання Х. випускають у вигляді металу різного ступеня чистоти або сплаву із залізом — ферохрому (60–85% Х.). Металевий Х. одержують відновленням Cr2O3 алюмінієм або силіцієм, або електролітичним відновленням розчинів сполук Х. і використовують для хромування — нанесення покриттів, які мають захисні та декоративні властивості, а також як легуючу добавку до сталей. Додавання Х. до сталей збільшує їх стійкість до корозії, високотемпературного окиснення, підвищує твердість. Х. входить до складу нержавіючих, жаротривких, кислотостійких сталей.

Краткая химическая энциклопедия / Под ред. И.Л. Кнунянц: В 5 т. — М., 1967. — Т. 5; Суховєєв В.В., Сенченко Г.Г., Ковтун Г.О. та ін. Металовмісні лікарські препарати. — К., 2000.