ХРІН

ХРІН (Armoracia Gaerth.; лат. транскрипція грец. armorakia < кельт. ar — поблизу і mor — море, за місцем зростання) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини Капустяних — Brassicaceae. Відомо 4 види, у Європі та Азії зростає два, в Україні — один — Х. звичайний — Armoracia rusticana (Lam.) Gaerth., Mey. et Scherb. = Raphanus raphanistrum (лат. rusticanus, a, um — сільський). Рос. назви: хрен обыкновенный, хрен деревенский.

Корінь товстий, м’ясистий, білий, стебло прямостояче, гіллясте, 0,5–1,5 м завв. Прикореневі листки великі, з довгим жолобкуватим черешком з плівчастими гранями. Форма листкової пластинки видовженоовальна, основа — серцеподібна, верхівка округла, край — городчастий. Нижні стеблові листки перистороздільні, видовженоланцетні, верхні — лінійні. Суцвіття — китиця. Квітки білі, чотиричленні, пелюстки з нігтиками 6 мм завд., чашолистики — 3 мм завд., плоди — стручечки, видовженоовальні, потовщені, стулки з сітчастим жилкуванням без серединної жилки, гнізда з 4 насінинами. Як дикоросла рослина поширена майже по всій Європі, у середній смузі СНД, на Кавказі, у Західному Сибіру, на Далекому Сході й у Центральній Азії, росте на вологих луках і берегах річок. Широко культивується. Для вирощування найкраще підходять легкі супіщані ґрунти, на важких глинистих ґрунтах корені товщають і набувають занадто гострого смаку, на пісках специфічний смак зникає.

В українській народній медицині використовують корені Х. звичайного у свіжому, рідше — у висушеному вигляді. Офіцинальною сировина є у Франції, Швейцарії, Бразилії, Венесуелі, Парагваї. Листя Х. звичайного містить флавоноїди: похідні кемпферолу, кверцетину; алкалоїди. У коренях виявлено цукри: глюкоза, галактоза, арабіноза, ксилоза, сахароза (1,5%), пентозани (3%); ферменти, зокрема лізоцим; вітаміни С, В1, В2, РР; тіоглікозиди: синігрин, глюконастурцин; гірчична олія (0,15–0,21%). У насінні містяться алкалоїди, жирна олія.

Х. звичайний характеризується антисептичною та діуретичною активністю, посилює кровообіг і травлення. Зовнішньо використовують свіжий подрібнений корінь, який має подразнювальну й знеболювальну дію при артритах, міозитах тощо. Внутрішньо застосовують свіжий корінь, сік, настій Х. звичайного при захворюваннях ШКТ, печінки, жовчного міхура, нирок. Установлена протипухлинна, протимікробна, муколітична, мікоцидна дія свіжого кореня та його екстрактів. Х. звичайний протипоказаний при гострих і хронічних запальних процесах травної системи. У високих дозах етерна олія викликає ознаки гастроентериту, при тривалій місцевій дії спричиняє опіки і змертвіння тканин. Свіже коріння Х. звичайного широко використовують як пряно-смакову приправу.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. 2. — СПб., 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Paeoniaceae — Thymelaceae. — Л., 1985.