ЕКСКРЕЦІЯ

ЕКСКРЕЦІЯ (лат. excretio — виділення) — діяльність організму, спрямована на виведення невикористаних продуктів обміну речовин, а також чужорідних і шкідливих для організму сполук. Речовини, які підлягають Е., можуть виділятися як у незміненому вигляді, так і після значних перетворень. Процес перетворення має на меті переведення отруйних речовин, що не можуть бути негайно виділені, у порівняно нешкідливі. Органами виділення є легені, шкіра, нирки, шлунок, кишечник, потові, молочні та інші залози. У процесі розщеплення білків, жирів і вуглеводів поряд із СО2 й азотистими сполуками утворюється вода (у людини близько 300 мл на добу).

У цій воді та у воді їжі розчиняється багато продуктів обміну, чужорідні речовини і солі, які підлягають видаленню з організму. Е. і виведення води здійснюються тими ж органами. У процесах Е., крім нирок, значну роль відіграють інші органи виділення. Так, потові залози людини екскретують сечовину, сечову кислоту, аміак, фенол, молочну кислоту тощо. Загальний азот поту може досягати 10%, тобто найбільшу кількість азоту, що виділяється. Молочними залозами виділяється велика кількість різних речовин, у т.ч. й лікарських (атропін, морфін, саліцилова кислота, ртуть, йод тощо). Важливе місце у процесах Е. належить печінці. Внаслідок її антитоксичної діяльності багато отруйних речовин (індол, фенол тощо) утворюють із сірчаною і глюкуроновою кислотами парні сполуки, відносно нешкідливі для організму. Крім того, деякі речовини екскретуються з жовчю в кишечник. Крім жовчі, у кишечник надходить від 6 до 8 л інших травних соків, з якими виділяються різні шкідливі речовини. Частина соків надходить у кров, разом з ними потрапляють і ті речовини, що можуть бути знешкоджені в печінці. Таким чином замикається шлях: печінка → кишечник → кров → печінка. При цьому частина речовин виділяється із сечею, а частина — з калом. Через товстий кишечник виділяється багато неорганічних речовин: вісмут, залізо, кальцій, магній і частково фосфорна кислота. Е. підсилюється після прийому їжі, введення у кров різних екстрактів і витяжок. На думку І.П. Павлова, секреція травних залоз, зумовлена чужорідними речовинами, спрямована на очищення крові. Е. може здійснюватися й у вигляді злущення епідермісу, випадіння волосся і молочних зубів, стирання кісток, загибелі епітеліальних клітин на слизових оболонках і залозах тощо. Виділення і виведення з організму продуктів обміну і чужорідних речовин регулюється за допомогою нервових і гуморальних механізмів. Прикладом нервової регуляції цих процесів може служити збільшення вентиляції легень при накопиченні СО2 у крові, збільшення сечоутворення при умовно-рефлекторному збудженні, гуморальної регуляції Е. — зміна сечоутворення під впливом гормонів задньої і передньої часток гіпофізу. Під впливом антидіуретичного гормону задньої частки гіпофізу — вазопресину — сечоутворення зменшується, а під впливом гормонів передньої частки — збільшується.

Біологічний словник / За ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. — К., 1974; БМЭ. — М., 1964. — Т. 35; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987.