ХОНДРОЇТИНСУЛЬФАТИ

ХОНДРОЇТИНСУЛЬФАТИ — глікозаміноглікани, які є найважливішим компонентом хряща. Розрізняють хондроїтин-4-сульфат і хондроїтин-6-сульфат. Відрізняються вони розташуванням сульфатної групи. Дисахаридний компонент у Х. схожий на дисахарид у гіалуроновій кислоті, але на відміну від нього гексозамін представлений N-ацетилгалактозаміном. Останній містить сульфатний замісник у положенні 4 або 6.

Hondroitinsulfaty_1.eps

Hondroitinsulfaty_2.eps

Незважаючи на мінімальні відмінності в хімічній структурі, фізико-хімічні властивості хондроїтин-4-сульфату та хондроїтин-6-сульфату значно відрізняються. Вони різняться також за своїм розподілом серед різних видів сполучної тканини. Так, хондроїтин-4-сульфат міститься переважно в кістковій та хрящовій тканинах, а хондроїтин-6-сульфат входить до складу шкіри, зв’язок, сухожиль, серцевих клапанів. Х. можуть міцно зв’язуватися з гіалуроновою кислотою за допомогою двох з’єднуючих білків, утворюючи у сполучній тканині дуже великі агрегати (гіалуронон), які можна спостерігати в електронний мікроскоп.

Х. відіграють в організмі важливу структурну та метаболічну роль. Х. — допоміжні субстрати для утворення хрящового матриксу. Вони стимулюють утворення гіалуронону, синтез протеогліканів та колагену ІІ, захищають гіалуронон від ферментативного розщеплення (шляхом гальмування активності гіалуронідази) та від ушкоджувальної дії вільних радикалів. Ці протеоглікани підтримують в’язкість синовіальної рідини, стимулюють механізм репарації хряща та пригнічують активність ферментів (еластази, гіалуронідази), які руйнують хрящ. Х. уповільнюють резорбцію кісткової тканини та зменшують втрати кальцію, прискорюють процеси відновлення кісткової тканини, гальмують процес дегенерації хряща, нормалізують обмін речовин у гіаліновій тканині, стимулюють регенерацію суглобового хряща та продукцію внутрішньосуглобної рідини, підвищують рухомість уражених суглобів. У тканинах організму Х. постійно оновлюються. На Х. діють лізосомальні глікозидази (гіалуронідаза, β-глюкуронідаза), які призводять до їх руйнування з утворенням глюкуронової кислоти, N-ацетилгалактозаміну та сульфатів.

У разі відсутності ферменту β-глюкуронідази розвивається одна з форм мукополісахаридозів — синдром Слая, який характеризується накопиченням Х. у сечі. Клінічними ознаками такої спадкової патології є малорухомість суглобів, деформація скелета, помутніння рогівки ока, низький зріст, затримка розумового розвитку.

Х. одержують із хрящової тканини великої рогатої худоби. Його використовують як активну форму фармпрепаратів Хондро, Хондроксид (мазь), Терафлекс та ін. Ці препарати застосовують при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях суглобів та хребта (у т.ч. остеоартрозі, остеохондрозі).

Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001; Лекарственные препараты в России: Справ. — М., 2003.