ТКАНИННЕ (клітинне) ДИХАННЯ

ТКАНИННЕ (клітинне) ДИХАННЯ — вид біологічного окиснення, пов’язаний з розпадом органічних речовин у живих клітинах, який супроводжується перенесенням електронів і протонів на кінцевий акцептор — молекулярний кисень з утворенням води.

Т.д. — це послідовність реакцій, за допомогою яких організм використовує енергію хімічних зв’язків органічних молекул для синтезу АТФ з аденозиндифосфорною кислотою і фосфату неорганічного, а система ферментів, які забезпечують цей процес, має назву дихального ланцюга і локалізована у внутрішній мембрані мітохондрій. Т.д. починається з реакцій дегідрування (відщеплення водню від органічних речовин за допомогою ферментів дегідрогеназ) і закінчується перенесенням електронів та протонів на кисень.

Певні речовини, у т.ч. і лікарські, можуть змінювати енергетику клітин. Їх можна розділити на активатори та інгібітори. До перших належать: глюкоза, фруктоза, метаболіти (див. Цикл трикарбонових кислот), амінокислоти, різні поживні суміші, напр. гідролізат казеїну, амінокровін, фібриносол, амікін та ін. Інгібіторами є фториди, арсенати, монойодацетат, протитуберкульозні препарати (фтивазид, ізоніазид, салюзид); снодійні препарати барбітурового ряду, протигрибковий антибіотик антиміцин А, ціаніди, азиди, оксид вуглецю (II), антибіотик олігоміцин та ін. Вони гальмують активність окремих ферментів катаболізму вуглеводів, ліпідів, амінокислот або блокують певні ланки дихального ланцюга мітохондрій клітини, а також утворення АТФ відповідною синтетазою.

Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. — Х., 2000.