БЮДЖЕТ

БЮДЖЕТ (франц. budget < давн. франц. bougette — шкіряний гаманець) — передбачений розрахунок очікуваних прибутків і витрат держави, підприємств, установ і організацій, окремих осіб на певний строк. Залежно від рівня формування, розподілу та використання грошових фондів виділяють споживчі Б. (прибутки та витрати фізичних осіб), Б. підприємств, організацій, фірм, комерційних і некомерційних організацій, державний і місцеві Б. Як правило, Б. формується у вигляді таблиці прибутків і витрат: у дохідній частині враховуються усі види і суми коштів, які надходять, у видатковій — всі види витрат, що прогнозуються.

В основі формування Б. лежать такі принципи: єдність (відображення в одному Б. всіх прибутків і витрат); повнота (яка передбачає відображення прибутків і витрат у повному обсязі); реальність (достовірність інформації, яка припускає положення про поповнення дохідної частини та виконання видаткової частини); гласність (при формуванні державного Б. передбачається право громадськості на ознайомлення з джерелами прибутків і напрямками витрати коштів).

Головною ланкою фінансової системи суспільства є державні фінанси, у свою чергу, її центральною частиною виступає державний Б., під яким розуміють частину, яка підлягає перерозподілу національного доходу. За матеріальним змістом державний Б. — централізований фонд коштів держави. За соціально-економічним утриманням держбюджет — основний інструмент територіального та міжгалузевого перерозподілу частини національного продукту. Сутність і значення державного Б. виявляється в його функціях, серед яких можна виділити як традиційні політичні та неекономічні функції, так і функції, пов’язані з регулюванням економічного розвитку.

Акумулюючи в держбюджеті частину національного прибутку, держава активізує своє втручання в економічне та соціальне життя, процеси суспільного виробництва, створення, розподіл і використання суспільного продукту. За допомогою системи прибутків і витрат державний Б. впливає на ділову активність і зайнятість. Б. використовується для проведення політики довгострокового економічного росту, забезпечення стратегічних умов розвитку економіки, підвищення її ефективності та конкурентоспроможності. Для цього через бюджетні витрати стимулюється розвиток найбільш перспективних галузей економіки, регулюється відновлення та розширене відтворення основного капіталу, згладжуються міжгалузеві диспропорції, проводиться фінансування програм, які сприяють структурній перебудові господарства. Вплив держбюджету на інвестиційний процес здійснюється у формі субсидій, кредитів, гарантів. Збільшуючи за рахунок бюджетних витрат державне споживання, держава розширює внутрішній ринок, полегшуючи процес реалізації товарів і скорочуючи витрати, пов’язані з недовикористанням потужностей і ресурсів.

У цілому ріст бюджетних витрат і зниження податків чинять стимулювальний вплив на виробництво та зайнятість і звичайно відстежуються в період економічного спаду, коли спостерігається дефіцит сукупних витрат і безробіття. У періоди посилення інфляційних процесів при надлишковому рівні сукупних витрат застосовується комплекс заходів для обмеження бюджетних витрат і підвищення податків. Проведення подібних заходів може супроводжуватися появою дефіциту або надлишку Б., подальший вплив яких на економіку залежить від того, яким чином вони будуть профінансовані та покриті (якщо мова йде про дефіцити) і як вони будуть використовуватися (якщо мова йде про надлишки).

Витрата засобів Б. здійснюється за такими напрямками: військові витрати (прямі, проведені за кошторисами військових міністерств, і непрямі, спрямовані на нарощування військового потенціалу та ліквідацію наслідків війн); економічні витрати (асигнування на інвестиції в галузі, малопривабливі для приватного бізнесу — технологічно складні, наукомісткі, з великим терміном окупності та високими початковими витратами; фінансова підтримка перспективних галузей; державне фінансування науково-технічних програм; пільги малому бізнесу; дотації на покриття збиткових виробництв і підтримка штучно високих цін; поручительство за кредитами, експортні премії); витрати, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю (внески в міжнародні фінансово-кредитні заклади, іноземні позики); соціальні витрати (фінансування соціально-культурної сфери). Прибутки державного Б. формуються за рахунок податкових надходжень, державних позик (зовнішніх і внутрішніх), прибутків державних позабюджетних фондів.

Місцеві Б. будуються на подібних принципах. Основні відмінності полягають у структурі дохідної (у місцевих Б. домінують місцеві податки та збори, субсидії та субвенції з держбюджету) і видаткової бази (у місцевих Б. домінують соціальні витрати і витрати місцевого призначення).

Советский энциклопедический словарь / Под ред. А.М. Прохорова. — М., 1981.