БРОМ

БРОМ (Br — Bromum < грец. bromos — сморід) належить до групи галогенів. Б., як правило, супроводить хлор у його калійних мінералах. Вміст Б. у земній корі 1,6·10–4%. Б. зустрічається також у морській воді та нафтових бурових водах. Б. одержують із морської ропи, лугів, які утворюються внаслідок переробки калійних солей та бурових вод. Одержання Б. базується на окисненні бромід-іонів хлором. Б. — важка рідина темно-бурого кольору з різким неприємним запахом, утворює жовто-буру пару, Tкип 58,5 °С. При –7,2 °С Б. твердіє в червону масу з металічним блиском. Поганорозчиний у воді (при 20 °С у 100 г води розчиняється 3,53 г Б.), із багатьма органічними розчинниками Б. змішується у будь-яких співвідношеннях. Вільний Б. дуже отруйний. Рідкий Б. викликає опіки шкіри та виразки, які довго не загоюються. З киснем безпосередньо не взаємодіє, оксиди Б. одержують непрямими методами, з воднем утворює гідрогенбромід HBr. У хімічних сполуках Б. має ступені окиснення від –1 (броміди) до +7 (пербромати).

Маса Б. в організмі людини становить ≈7 мг (≈10–5%). Він локалізується переважно в залозах внутрішньої секреції, у першу чергу в гіпофізі. Сполуки Б. пригнічують функцію щитовидної залози й підсилюють активність кори надниркової залози. Надлишок Б. в організмі призводить до зниження концентрації йоду в гормонах щитовидної залози (гіпертиреоїдизм), а також сприяє швидкому виділенню нирками хлорид-іонів.

У медицині використовують броміди натрію та калію (див. Калій бромід, Калій йодид, Натрій бромід, Натрій йодид).

Літ: БМЭ. — М., 1974. — Т. 3; Химическая энциклопедия. В 5 т. / Редкол. И.Л. Кнуянц и др. — М., 1988. — Т. 1.