БЛЮВАННЯ

БЛЮВАННЯ (лат. vomitus, us, m — блювання; англ. emesis — блювання) — складнорефлекторний акт, який закінчується виверженням вмісту шлунка (іноді разом із вмістом кишечнику) назовні через рот (рідше і через ніс). У фізіологічному відношенні Б. є захисною реакцією ШКТ на потрапляння в нього (або виникнення в ньому) токсичних або інших шкідливих речовин. Б. — це складний рефлекс за участю блювотного центру, поряд з яким у нижній частині дна четвертого шлуночка головного мозку знаходиться пускова хеморецептивна зона. Координація рухових реакцій при Б. здійснюється відділами ретикулярної формації довгастого мозку, пов’язаними з дихальним, судиноруховим, кашльовим та іншими вегетативними центрами. Тому воно супроводжується відповідними реакціями дихання, системи кровообігу, салівацією. Збудження блювотного центру може бути при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлини, абсцеси біля четвертого шлуночка), під впливом психічних стимулів, під дією імпульсів з боку перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха, рефлекторно при подразненні різних ділянок тіла. Пускова хеморецептивна зона реагує безпосередньо на вплив хімічних засобів (ліків, отрути, токсинів), які потрапляють у кров. Б. за механізмом дії поділяють на центральне (нервова, мозкова); гематогенне (токсичне, вісцеральне або рефлекторне).

Центральне Б. може виникнути на фоні органічних захворювань ЦНС — при менінгіті, енцефаліті, абсцесах та пухлинах головного мозку, а також при ураженнях перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха, при глаукомі, мігрені, гіпертонічній хворобі.

Гематогенно-токсичне Б. спостерігається при захворюваннях, які характеризуються утворенням токсичних продуктів ушкодженого метаболізму, напр. при уремії, декомпенсованому цукровому діабеті, нирковій недостатності, при парфірії, тиреотоксикозі тощо. Його викликають також циркулюючі у крові екзогенні отрути при отруєннях (хлором, чадним газом, алкоголем тощо), лікарських інтоксикаціях (препарати наперстянки, цитостатики, препарати заліза, наркотичні анальгетики, апоморфін тощо).

Вісцеральне Б. зумовлено рефлекторним збудженням блювотного центру з периферичних рецепторів, найчастіше вона спостерігається при патології ШКТ і буває пов’язана зі вживанням їжі або, напр., при гострому апендициті.

Б. може викликати низку метаболічних зсувів в організмі, а саме: дегідратацію, гіповолемію, гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремію з розвитком метаболічного алкалозу. Ці розлади призводять до порушень серцевої діяльності, функції нирок, іноді до розладів свідомості, паралічів. Симптоматична терапія полягає в підборі дієти, призначенні ЛП, які пригнічують Б., та корекції ускладнень, які виникають при цьому.

Фармакологія / За ред. проф. І.С. Чекмана. — К., 2001; Фармакотерапия. Клиническая фармакология / Под ред. Г. Фюльграффа, Д. Пальме. — Минск, 1996; Харкевич Д.А. Фармакология. — М., 1999.