БАЗОФІЛИ

Базофіли (basophilus < грец. basis — основа + phileo — люблю), або тучні клітини — гранулоцити, які мають грубу базофільну зернистість, відкриті в 1877 р. П. Эрліхом. Б. становлять 0–1,0% загальної кількості лейкоцитів (0–0,065‧109/л). У кровоносному руслі кількість базофілів коливається (таблиця).

Таблиця. Вміст базофілів (абсолютний та відносний, %) у крові в нормі

Вік Межа коливань Базофіли, %
12 міс 0–0,2 0,4
4–6 років 0–0,2 0,6
10 років 0–0,2 0,6
21 рік 0–0,2 0,5
Дорослі 0–0,2 0,5

Розрізняють два види Базофілів: ті, що циркулюють у периферичній крові — гранулоцити-базофіли, і локалізовані в тканинах — тканинні Б., або тучні клітини. Існують різні назви (син.) Б. — лаброцит, гепариноцит, гістаміноцит.

Базофіли в організмі виконують 6 основних функцій:

  1. очищення середовища від БАР шляхом їх поглинання;
  2. синтез і виділення в середовище БАР-регуляторів фізіологічних процесів (гепарин, гістамін, серотонін, еозинофільний хемотаксичний фактор анафілаксії), а при сенсибілізації — повільно реагуючої субстанції анафілаксії, простагландинів, фактора активації тромбоцитів, нейтрофільного хемотаксичного фактора анафілаксії; при локальному виділенні цих субстанцій виникає алергічне запалення, а при виділенні в загальний кровотік — анафілактичний шок, зумовлений різким зниженням системного АТ;
  3. регуляція мікроциркуляції (локального кровотоку) через виділення БАР;
  4. регуляція проникності капілярів за рахунок її активації гістаміном і серотоніном і зниження проникності при виділенні гепарину;
  5. активація процесу проліферації клітин тканин;
  6. участь у механізмах імунних реакцій, у т.ч. у реакціях клітинного імунітету разом із макрофагами і нейтрофілами-фагоцитами.

В основі функціонування Б. лежать такі механізми: 1. Синтез і реабсорбція гістаміну, гепарину, серотоніну, простагландинів та інших факторів. 2. Утворення гранул БАР — Б. в остаточному результаті повністю «нафаршировуються» гранулами. 3. Дегрануляція — основний шлях виділення БАР з Б.; у його основі — взаємодія імуноглобулінів IgЕ з відповідними рецепторами, розташованими на поверхні Б., що призводить до дегрануляції, виходу БАР з Б. з розвитком у подальшому відповідних реакцій: зміна мікроциркуляції, проникності капілярів, розвиток алергічного запалення, а при високій концентрації гістаміну в системному кровотоку — анафілактичний шок. Явище підвищення рівня базофілів крові (>0,2‧109/л) носить назву базофілія. Враховуючи функції базофілів, базофілія виникає в основному при алергічних, запальних, анафілактичних реакціях. Захворювання і стани, при яких може виявлятися базофілія: алергічні реакції на їжу, ліки, введення чужорідного білка; хронічний мієлолейкоз, мієлофіброз, еритремія, лімфогранулематоз, хронічний виразковий коліт, гіпофункція щитовидної залози, лікування естрогенами. Крім вищенаведених причин базофілії, її можуть виявляти при мікседемі, під час овуляції, у період вагітності. Часто базофілія виникає внаслідок дефіциту заліза, раку легень, поліцитемії, деяких гемолітичних анеміях, може з’явитися внаслідок спленектомії.

Базопенія — зниження рівня базофілів у крові (<0,01‧109/л). Базопенію важко оцінити у зв’язку з малим вмістом базофілів у нормі.

Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека: Курс лекций. — М., 2001; Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов-на-Дону, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Лабораторные методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др. — М., 1997; Фізіологія з основами анатомії людини / За ред. проф. Л.М. Малоштан. — Х., 2003; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов-на-Дону, 2004.


Інші статті автора